Ситник Костянтин Меркурійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Костянтин Меркурійович Ситник
Ситник Костянтин Меркурійович.jpg
Народився 3 червня 1926(1926-06-03)
Луганськ
Помер 22 липня 2017(2017-07-22) (91 рік)
Київ
Громадянство Україна Україна
Національність українець
Проживання Київ
Діяльність фізіолог рослин, дійсний член АН УРСР (з 1974 її віце-президент), Почесний директор Інституту ботаніки ім. М. Г. Холодного НАН України, голова Комісії НАН України з розробки наукової спадщини академіка В. І. Вернадського, академік НАН України. Член Українського ботанічного товариства, почесний член Російського товариства фізіологів рослин.
Alma mater Луганський національний університет імені Тараса Шевченка
Партія Блок Віктора Ющенка «Наша Україна» і Комуністична партія Радянського Союзу
Діти Микола Вересень
Нагороди
Державна премія України в галузі науки і техніки Державна премія СРСР
Орден Князя Ярослава Мудрого IV ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Орден Леніна Орден Жовтневої Революції Орден Трудового Червоного Прапора

CMNS: Медіафайли на Вікісховищі

Костянти́н Мерку́рійович Си́тник (3 червня 1926, Луганськ — 22 липня 2017, Київ) — ботанік, фізіолог рослин родом з Луганська, дійсний член АН УРСР (з 1973; з 1974 її віце-президент), Почесний директор Інституту ботаніки ім. М. Г. Холодного НАН України, голова Комісії НАН України з розробки наукової спадщини академіка В. І. Вернадського, академік НАН України. Член Українського ботанічного товариства, почесний член Російського товариства фізіологів рослин. Почесний громадянин Луганська. Член ЦК КПУ у 1981 — 1990 р. Депутат Верховної Ради УРСР 10-11-го скликань. Голова Верховної Ради Української РСР Х скликання.

Біографія[ред.ред. код]

Народився 3 червня 1926 в м. Луганську. Закінчив Луганський педагогічний інститут (1945—1949), факультет природознавства, «Хімія і природознавство»; у 1949—50 рр. — асистент кафедри зоології Луганського педагогічного інституту, працював під керівництвом відомого краєзнавця Івана Сахна. Член ВКП(б) з 1951 року.

Наукова діяльність[ред.ред. код]

  • У 1950—53 рр. — аспірант, у 1953-58 рр. — молодший науковий працівник, у 1958—60 рр. — старший науковий працівник, у 1960—79 рр. — завідувач відділу фізіології рослин, з 1970 — директор Інституту ботаніки АНУ.
  • У 1953-56 рр. — науковий працівник-консультант науково-організаційного відділу, у 1957-60 рр. — заступник головного наукового секретаря, у 1962-66 рр. — начальник науково-організаційного відділу, у 1966-70 рр. — головний науковий секретар, у 1972-74 рр. — академік-секретар Відділення загальної біології, у 1974—1988 рр. — віце-президент АН УРСР.
  • З 1967 — головний редактор «Українського Ботанічного журналу». Тепер — член редколегії видання.
  • 1967 — Доктор біологічних наук, професор (1967),
  • 1973 — академік НАНУ (Відділення загальної біології, ботаніка), президент Українського ботанічного товариства; голова експертної ради ВАК України; голова Всеукраїнської екологічної ліги.

Під безпосереднім керівництвом та особистої участі Ситника в 70-ті роки XX століття були започатковані дослідження з біо- та хемосистематики рослин, закладено основи для подальшого розвитку генетичної та клітинної інженерії рослин в Україні.

Виступав з критикою уявлень про існування фітогормонів, підтримував погляди Лисенка Т. Д.[1] Пізніше точку зору на ці питання змінив.[2]

Політична діяльність[ред.ред. код]

Був членом ЦК Компартії України (1981—1990).

Обирався депутатом Верховної Ради УРСР X та XI скликань, був Головою Верховної Ради УРСР Х скликання.

Наукові праці[ред.ред. код]

Автор (співавтор) понад 400 наукових праць в галузі фізіології рослин, екології, космічної біології, зокрема співавтор книг:

  • «Молекулярные механизмы клетки» (1969),
  • «Физиология корня» (1972),
  • «Життя зеленого листка» (1973),
  • «Біологічний словник» (1974, 1986, за ред.),
  • «Довідник з біології» (1978; 1979, 1981, 1985 — рос.; за ред.),
  • «Физиология листа» (1978, за ред.),
  • «Микола Григорович Холодний» (1979),
  • «Микроорганизмы в космическом полете» (1983, за ред.),
  • «Клеточная инженерия растений» (1984),
  • «В. И. Вернадский. Жизнь и деятельность на Украине» (1984, 1988),
  • «Морфогенез архегониат» (1985),
  • «Ботанические тетради» (1986),
  • «Биосфера. Экология. Охрана природы: Справочное пособие» (1987, за ред.),
  • «Методологические проблемы интеграции ботанических наук» (1987),
  • «Словарь-справочник по экологии» (1994, відповід. ред.) та ін.
  • кандидатська дисертація «Вплив умов живлення і водопостачання на ріст і фізіологічні процеси в лимоні» (1955);
  • докторська дисертація «Ріст і взаємодія органів рослин» (1966).

Громадська діяльність[ред.ред. код]

Член редколегії журналів «Український ботанічний журнал», «Экология и ноосферология», «Вісника Харківського національного аграрного університету» (Серія: біологія), «Физиология растений» (Росія), «Ботанического журнала» (Росія), Голова спеціалізованої вченої ради по захисту докторських дисертацій за спеціальностями «ботаніка» і «мікологія».

Відзнаки і нагороди[ред.ред. код]

За наукову, політичну та громадську діяльність Костянтин Ситник відзначений багатьма високими урядовими нагородами.

Він є лауреатом Державних премій СРСР та України в галузі науки і техніки та премії ім. М. Г. Холодного (1979), нагороджений медаллю «В память 1500-летия Киева». За внесок у розбудову української держави нагороджений Почесною Грамотою Верховної Ради України.

Родина[ред.ред. код]

Сини: Сергій (1952) — біолог, с.н.п., Ін-т фізіології рослин НАНУ; Микола (1960) — журналіст (Микола Вересень), онуки: Олександра (1981); Романа (1999).

Смерть та поховання[ред.ред. код]

Помер 22 липня 2017 року у Києві[5]. Поховально-прощавальна церемонія відбулася 25 липня[6].

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]