Прицільна віддаль

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Схема розсіювання. b - прицільна віддаль, α - кут розсіювання

Прицільна віддаль - у класичній теорії розсіювання частинок найменша віддаль, на якій пролетіли б частинки при відстутності взаємодії між ними.

При лобовому зіткненні частинок прицільна віддаль дорівнює нулю.

Прицільна віддаль звичайно не контролюється в експерименті. Тому для визначення диференціального перетину розсіювання припускають рівномірний розподіл щодо прицільної віддалі.

У класичній механіці переріз розсіювання повністю визначається прицільною віддаллю й енергією частинки, яка налітає на мішень. У квантовій механіці поняття прицільної віддалі втрачає сенс.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Федорченко А.М. (1975). Теоретична механіка. Київ: Вища школа. , 516 с.