Провіденія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Провіденія
рос. Провидения

Provideniya from sea.jpg

Координати 64°25′43″ пн. ш. 173°13′02″ зх. д. / 64.42861111113877826° пн. ш. 173.21722222224775578° зх. д. / 64.42861111113877826; -173.21722222224775578Координати: 64°25′43″ пн. ш. 173°13′02″ зх. д. / 64.42861111113877826° пн. ш. 173.21722222224775578° зх. д. / 64.42861111113877826; -173.21722222224775578

Країна Flag of Russia.svg Росія
Адмінодиниця Провіденський район[1]
Дата заснування 1939
Населення 2151 осіб (1 січня 2018)[2]
Телефонний код 42735
Поштовий індекс 689251
GeoNames 4031574
Офіційний сайт provadm.ru/Городские_и_сельские_поселения
Провіденія. Карта розташування: Росія
Провіденія
Провіденія
Провіденія (Росія)

Провіденія, також Провидіння (рос. Провиде́ния) — селище міського типу в Чукотському автономному окрузі Росії, адміністративний центр Провіденского міського округу.

Етимологія[ред. | ред. код]

Селище найменовано за бухтою, в свою чергу названої англійським капітаном Томасом Муром в 1848 році на честь провидіння.

Географічне положення[ред. | ред. код]

Селище Провіденія розташоване в південно-східній частині Чукотського півострова, на узбережжі бухти Провидіння Берингового моря. На протилежному березі бухти знаходяться селище Урелікі і аеропорт «Бухта Провидіння».

Історія[ред. | ред. код]

Пам'ятник Вітусу Берингу — корабельний якір

Після відкриття в 1660 році бухти Провидіння російської експедицією Курбата Іванова тут регулярно став проводитися промисел і зимівлі китобійних і торгових суден . На початку XX століття, з початком освоєння Північного морського шляху, на узбережжі бухти був організований вугільний склад для поповнення запасів палива кораблів, що прямують в Арктику, і до 1934 року тут з'явилися перші будови майбутнього морського порту, який став містоутворюючим для селища Провидіння.

У 1937 році з прибуттям каравану суден з будматеріалами силами підприємства Провіденстрой почалося активне будівництво порту і селища, і наприкінці 1945 року Камчатський обком ВКП (б) прийняв постанову про створення «в Чукотському районі робочого селища Провіденія на базі населеного пункту Главсевморпути в бухті Провидіння» .

10 травня 1946 року вийшов Указ Президії Верховної Ради РСФСР про утворення селища Провидіння, який вважається офіційною датою заснування поселення.

Селище продовжувало швидко розбудовуватися, цьому сприяла передислокація сюди військових частин. У 1947 році було побудовано першу громадську будівлю — їдальню.

У 1959 році ленінградський проектний інститут «Гіпроарктіка» підготував план забудови селища, враховуючи при цьому особливості рельєфу місцевості. Селище витягнувся вузькою смугою вздовж північного узбережжя бухти, при цьому обмеженість майданчиків для будівництва змусила відбудовувати нові будинки вгору по схилу гори Портова.

У 1962 році був побудований шкіряний завод, через два роки — морзвірокомбінат[3] .

Урелікі — закинуте військове містечко
Пам'ятний знак на честь 75-ї річниці утворення Кенігсбергзького ордена Червоної Зірки 110-го прикордонного загону

У 1975 році відповідно до новоствореного генплану забудови селища, до 2000 року Провіденія мало стати містом із дванадцятитисячним населенням, при цьому пропонувалося перейменувати його в Дежнев. Однак соціально-економічні потрясіння в пострадянський час залишили ці плани нереалізованими. У період з 1994 по 2002 рр. в селищі не велося ніякого будівництва взагалі.

До кінця 1980-х в селищі проживало близько 6000 чоловік, але в 1990-х у зв'язку з масовим переїздом жителів відбулося адміністративне об'єднання двох селищ — Урелікі і Провіденія.

Населення[ред. | ред. код]

Чисельність населення
1959[4]1970[5]1979[6]1989[7]2002[8]2006[9]2009[10]
4840658646435432272327192616
2010[11]2011[12]2012[13]2013[14]2014[15]2015[16]2016[17]
1970196720081951199320342082
2017[18]2018[19]2019[20]2020[21]
2109215121652091

Клімат[ред. | ред. код]

Клімат Провіденія
Показник Січ. Лют. Бер. Квіт. Трав. Черв. Лип. Серп. Вер. Жовт. Лист. Груд.
Абсолютний максимум, °C 3 7 3 6 14 22 23,9 22,2 19,1 8 6,1 4,4
Середній максимум, °C −11,1 −12,1 −9,1 −5,1 2,4 8,1 11,9 11,2 6,9 0,4 −5,6 −9,6
Середній мінімум, °C −15,5 −17,5 −15,6 −11,6 −2,2 2,5 6,2 6,1 2,4 −2,9 −9,2 −13,7
Абсолютний мінімум, °C −39,1 −33,7 −32,2 −27,3 −17 −4,1 1,7 −1 −5,6 −16,8 −25,7 −30,4
Норма опадів, мм 48 36 30 33 30 36 54 81 81 60 75 60
Джерело: meoweather. www.meoweather.com. Процитовано 2019-03-05. 

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ЗКТМУ
  2. 26. Численность постоянного населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2018 годаФедеральна служба державної статистики.
  3. Н. Н. Диков. История Чукотки с древнейших времён до наших дней. — М. : «Мысль», 1989. — С. 461. — 20000 прим. — ISBN 5-244-00275-9.
  4. Всесоюзний перепис населення 1959 року. Чисельність міського населення РРФСР, її територіальних одиниць, міських поселень і міських районів за статтю (ru). Демоскоп Weekly. Архів оригіналу за 2013-04-28. Процитовано 2013-09-25.  (рос.)
  5. Всесоюзний перепис населення 1970 року. Чисельність міського населення РРФСР, її територіальних одиниць, міських поселень і міських районів за статтю. (ru). Демоскоп Weekly. Архів оригіналу за 2013-04-28. Процитовано 2013-09-25.  (рос.)
  6. Всесоюзний перепис населення 1979 року Чисельність міського населення РРФСР, її територіальних одиниць, міських поселень і міських районів за статтю. (ru). Демоскоп Weekly. Архів оригіналу за 2013-04-28. Процитовано 2013-09-25. 
  7. Всесоюзний перепис населення 1989 року. Чисельність міського населення. Архів оригіналу за 2011-08-22.  (рос.)
  8. Всероссийская перепись населения 2002 года. Том. 1, таблица 4. Численность населения России, федеральных округов, субъектов Российской Федерации, районов, городских поселений, сельских населённых пунктов - райцентров и сельских населённых пунктов с населением 3 тысячи и более. Архів оригіналу за 2012-02-03.  (рос.)
  9. Страны Арктики и Антарктика
  10. Численность постоянного населения Российской Федерации по городам, поселкам городского типа и районам на 1 января 2009 года. Архів оригіналу за 2014-01-02. Процитовано 2014-01-02.  (рос.)
  11. Численность населения Чукотского автономного округа, городских округов, муниципальных районов, городских и сельских поселений. Итоги Всероссийской переписи населения 2010 года. Архів оригіналу за 2014-11-25. Процитовано 2014-11-25. 
  12. Оценка численности населения на 1 января текущего года, человек
  13. Чисельність населення Російської Федерації за муніципальними утвореннями. Таблиця 35. Оцінка чисельності постійного населення на 1 січня 2012 року. Архів оригіналу за 2014-05-31. Процитовано 2014-05-31. 
  14. Чисельність населення Російської Федерації за муніципальними утвореннями на 1 січня 2013 року. - М .: Федеральна служба державної статистики Росстат, 2013. - 528 с. (Табл. 33. Чисельність населення міських округів, муніципальних районів, міських і сільських поселень, міських населених пунктів, сільських населених пунктів). Архів оригіналу за 2013-11-16. Процитовано 2013-11-16. 
  15. Таблиця 33. Чисельність населення Російської Федерації за муніципальними утвореннями на 1 січня 2014 року. Архів оригіналу за 2014-08-02. Процитовано 2014-08-02. 
  16. Чисельність населення Російської Федерації за муніципальними утвореннями на 1 січня 2015 року. Архів оригіналу за 2015-08-06. Процитовано 2015-08-06. 
  17. Чисельність населення Російської Федерації за муніципальними утвореннями на 1 січня 2016 року
  18. (рос.) Чисельність населення Російської Федерації за муніципальними утвореннями на 1 січня 2017 року. 2017-07-31. Архів оригіналу за 2017-07-31. Процитовано 2017-07-31. 
  19. Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2018 года (ru). Архів оригіналу за 2018-07-26. Процитовано 2018-07-25. 
  20. Численность населения Чукотского автономного округа по муниципальным образованиям на 1 января 2019 года
  21. Численность постоянного населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2020 года (ru). Архів оригіналу за 2020-04-24. Процитовано 2020-04-24.