Програмоване навчання

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Програмоване навчання - один з різновидів навчання людини, особливістю якого є те що воно відбувається за здалегідь складеною програмою, яка може виконувати деякі функції викладача. Серед його переваг - збільшення швидкості і якості навчання за рахунок персоналізації, збільшення частоти обміну інформацією з навчуваним, а також можливість дослідження цього процесу, за рахунок стандартизації педагогічних експериментів.

Засобами реалізації програмованого навчання є навчальні машини і програмовані підручники.

Реалізація[ред. | ред. код]

Програмоване навчання зазвичай реалізують за таким планом:

  1. Збирають навчальні матеріали.
  2. Описують мету навчання, і засоби якими можна виміряти досягнення цієї мети тим хто навчається.
  3. Навчальні матеріали розбивають на розділи, які закінчуються контрольними питаннями, завданнями та вказівками учню що йому робити далі (їх називають порціями навчального матеріалу)
  4. Від учня вимагають відповідей на запитання чи виконання задач, одразу повідомляють чи правильно він відповів, і видають порції навчального матеріалу з поясненнями помилок.
  5. Забезпечують індивідуальну роботу в зручному для учня темпі.
  6. Ефективну навчальну програму зазвичай розробляють багато разів перевіряючи її на тих кого екзаменують.

Часто також розробляють тест рівня початкової підготовки, який передує програмі навчання.

Історія[ред. | ред. код]

Вважають що програмоване навчання зародилось в 1927, коли Сідні Л. Прессі[en] вперше використав автоматичні пристрої для перевірки відповідей учнів на запитання. Зокрема, він побудував пристрій, який давав учню наступне запитання лише після правильної відповіді на попереднє. Ідеї Прессі були використані його послідовниками у 1930-40-вих роках, які розробляли тренажери для військових спеціалістів і персоналу різних технічних пристроїв.

Загальновідомим програмоване навчання стало наприкінці 50-тих років, завдяки працям психологів Берреса Фредеріка Скіннера, та Нормана Краудера.

У навчаючих програмах Скіннера, учню пропонується записати відповідь на запитання у спеціально виділеному місці, а тоді звірити її з правильною відповіддю у наступній порції. Такі програми назвали лінійними.

Краудер започаткував інший напрям програмованого навчання - розгалужене. Коли навчуваний обирає неправильний варіант відповіді на питання, він переходить до порції що містить пояснення помилки, таким чином програма розгалужується.

Література[ред. | ред. код]