Псевдоциклофіс перський
| Псевдоциклофіс перський | ||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Псевдоциклофіс перський
| ||||||||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||
| Pseudocyclophis persicus Anderson, 1872 | ||||||||||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||||||||||
| Eirenis persicus | ||||||||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||||||||
|
Псевдоциклофіс перський (Pseudocyclophis persicus) — єдиний вид роду Псевдоциклофіс родини Вужеві. Має 2 підвиди.
Опис[ред. | ред. код]
Дрібні змійки, дуже близькі до роду Ейреніс, з якими їх довгий час ототожнювали. Відрізняються від останніх, зокрема, дуже тонким тілом.
Псевдоциклофіс перський має загальну довжину 37 см. Голова помітно стиснута, дуже слабко відмежована від шиї. Виличної щиток зазвичай відсутний, якщо ж є, то порівняно довгий й вузький. Є 1 передочний та 1 заочноямковий щитки. Верхньогубних — 7, з них третій і четвертий стикаються з оком. Тулубна луска з 1 апікальною порою, навколо середини тулуба розташовано 15 рядків луски. Черевних щитків — 183-235, підхвостових — 51-110 пар. Анальний щиток роздільний.
Зверху світло-оливкового кольору з коричневим відтінком, задня половина тулуба світліше передньої. Середина кожної туловищной лусочки помітно світліше її боків. Морда світла, інша частина голови чорно-бура, позаду голови буває виражений поперечний нашийник, що займає ширину 5-6 лусок. У самок на передній частині тулуба є вузькі нерізкі темні поперечні смужки, яі поступово дрібнішають й зникають у напрямку до хвоста. У самців тулуб однокольорний без поперечних смужок. Черево світле, без плям.
Спосіб життя[ред. | ред. код]
Полюбляє кам'янисті схили з глинясто-щебнистим ґрунтом, порослим полином, ефедрою, околиці. Зустрічається на висоті до 1000 м над рівнем моря. Ховається під камінням та у тріщинах ґрунту. З'являється в квітні. Веде прихований, звичайно сутінковий, спосіб життя. Харчується комахами та дрібними безхребетними.
Це яйцекладна змія. Самиця у середині червня відкладає до 5 яєць розміром 14-15 х 5-6 мм.
Розповсюдження[ред. | ред. код]
Мешкає від південно-східної Туреччини та Іраку на заході до Пакистану і північного заходу Індії на сході. Зустрічається у південному Туркменістані на хребті Копетдаг та на крайньому півдні Вірменії.
Підвиди[ред. | ред. код]
- Pseudocyclophis persicus persicus
- Pseudocyclophis persicus nigrofasciatus
Джерела[ред. | ред. код]
- Nagy, Z.T.; Schmidtler, J.F. Joger, U. & Wink, M. 2004. Systematik der Zwergnattern (Reptilia: Colubridae: Eirenis) und verwandter Gruppen anhand von DNA-Sequenzen und morphologischen Daten. Salamandra 39 (3/4): 149-168
- Словник-довідник із зоології. – К., 2002.