Пушкінська вулиця (Житомир)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Пушкінська вулиця
Житомир
Вулиця Пушкінська на розі з Новим бульваром
Вулиця Пушкінська на розі з Новим бульваром
Район Корольовський район
Історичні відомості: колишні назви

Зелена вулиця (до 2 пол. XIX століття) Жандармська вулиця (з 2 пол. XIX століття)

Пушкінська вулиця (з 1899 р.)
Загальні відомості
Протяжність 2,0 км
Координати початку 50°15′19″ пн. ш. 28°39′31″ сх. д. / 50.2553250° пн. ш. 28.6587972° сх. д. / 50.2553250; 28.6587972
Координати кінця 50°16′07″ пн. ш. 28°41′37″ сх. д. / 50.2686806° пн. ш. 28.693778° сх. д. / 50.2686806; 28.693778
Транспорт
Рух двобічний, дві смуги
Покриття асфальт
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Архітектурні пам'ятки Будівля обласної бібліотеки для дітей
Заклади культури Житомирське музичне училище імені Віктора Косенка
Парки Парк культури та відпочинку імені Юрія Гагаріна
зовнішні посилання
У проекті OpenStreetMap пошук у Nominatim

Пу́шкінська ву́лиця — одна з найдавніших вулиць міста Житомира.

Розташування[ред. | ред. код]

Вулиця знаходиться у центральній частині міста. Починається від вул. Професора Кравченка і закінчується на вул. Шевченка.

Історія[ред. | ред. код]

Почала формуватися у другій пол. ХVІІІ ст. За 250 років існування вулиця зазнала істотних топографічних і топонімічних змін. На плані 1781 р. показана під назвою Зелена вулиця. Починалася на Петровській горі і закінчувалася кутком перед садибою адвоката Словацького — дядька видатного польського і українського поета Юліуша Словацького (в районі нинішнього Нового бульвару). Назва пояснювалася тим, що вулиця межувала з великим зеленим гаєм, що тягнувся від Петровської гори на південний схід суцільним масивом і виходив до берегів річки Тетерів. Пролягала на пагорбі вздовж південного берега безіменної річки, що починалася від ставка в районі нинішньої вул. Івана Кочерги та впадала у Кам'янку. З містом Зелена вулиця була зв'язана дорогою, що вела у так зване Передмістя (так називалася місцевість в районі нинішнього Майдану Корольова). З цієї дороги і виникла нинішня вулиця Театральна, а тоді вона називалася Глиняною.

У першій пол. ХІХ ст. Зелена вулиця продовжилася до Великої Бердичівської вулиці і лише за новим Генеральним планом Житомира 1847 р. вона прийняла ту конфігурацію, яка збереглася дотепер. У другій пол. ХІХ ст. були прокладені Молчанівська вулиця (нині Новий бульвар) та Старий бульвар, і Зелена від Молчанівської зробила поворот на південь, закінчуючись на Старому бульварі. Тоді ж вона змінила і назву на Жандармську вулицю (тут знаходилася губернська жандармерія). Згодом почало формуватися продовження Жандармської від Старого бульвару до Монастирської (тепер Шевченка) вулиці.

До кінця ХІХ ст. це продовження мало самостійну назву — Новожандармська вулиця, а стара частина вулиці у другій пол. ХІХ ст. носила назву Старожандармська вулиця. У 1899 р. обидві вулиці були об'єднані під новою назвою — Пушкінська вулиця — яка існує й дотепер. Характерно, що Пушкінська вулиця — одна з небагатьох великих історичних вулиць, яка має лише один дотичний до неї провулок. Це говорить про великий ступінь урбанізованості, високу щільність забудови вулиці на кшталт західноєвропейських міст, а також великі прибудинкові садиби, що засвідчує елітність помешкань вулиці у дореволюційні часи.

У 2016 році в пам'ять про співака і композитора Андрія Кузьменка Пушкінську вулицю було запропоновано перейменувати на вулицю імені Кузьми Скрябіна[1].

Антропонім «Пушкінська» досі існує за старими назвотворчими традиціями у формі прийменника (тобто відповідає на питання яка?), а не займенника (у сучасних традиціях антропонім, як правило, відповідає на запитання чия? або на честь кого?). Тобто вулиця яка? (на честь кого?) — Пушкінська, а не чия? — Пушкіна. У такій формі в місті існує з дореволюційних часів ще лише чотири антропоніми: Гоголівська, Новогоголівська, Бальзаківська та Лермонтовська вулиця.

Пам'ятки[ред. | ред. код]

Водонапірна вежа, Житомир

№ 24 Водонапірна вежа

Однією з архітектурних візиток Житомира є старовинна водонапірна вежа на Пушкінській вулиці, пам'ятка промислової архітектури кінця 19 ст. У 1960-х роках в зв'язку з докорінною реконструкцією водопровідного господарства міста вежа втратила своє основне значення, але не була розібрана. З 1984 року після реконструкції в ній влаштовано ресторан.

Філармонія, Житомир

№ 26 Житомирська обласна філармонія

У центральній частині міста, поруч з водонапірною баштою на Пушкінській вулиці в 1855 році було побудовано міський театр за проектом архітектора І. В. Штрома. Театр побудований тільки завдяки зусиллям Волинського губернатора — Синельникова Н. П.З 1945 театр має назву Житомирський обласний український музично-драматичний театр. 1981 йому присвоєно ім'я I. A. Кочерги. В 1966 театр переїхав в нове, спеціально для нього збудоване приміщення на Соборній площі. З цього часу в будинку по вул. Пушкінській, 26 влаштувався міський Будинок культури, а з серпня 1982 в ньому працює Житомирська обласна філармонія.

Обласна бібліотека для дітей, Житомир

№ 27 Жіноче духовне училище

Пушкінська 27

№ 36 Житомирська обласна бібліотека для дітей

Будинок було збудовано у 1897 році спеціально для Житомирської російської публічної бібліотеки. У цьому будинку, до якого вже у повоєнний час зробили прибудову західного крила, з 1937 року на базі публічної відкрилася обласна наукова бібліотека. З 1979 року, після переїзду обласної наукової бібліотеки у нове приміщення на Новому бульварі, 4, у будівлю на Пушкінській, 36 переїхала обласна бібліотека для дітей.

Природничий факультет Житомирського державного університету ім. І. Франка

№ 42 Природничий факультет Житомирського державного університету імені Івана Франка

У 1870 році на щойно заснованій Новожандармській вулиці було споруджено триповерховий будинок в стилі неокласицизму для першого в історії Житомира вузу — єврейського вчительського інституту. У будинку в різні роки діяли Друга чоловіча гімназія, Волинський політехнікум ім. Леніна, Житомирський хіміко-керамічний технікум, філія Промислової академії, технікум механічної обробки деревини. Тимчасово тут розміщувалися Житомирський державний педагогічний інститут ім. І. Франка (у перші повоєнні роки) та Житомирський загально-технічний факультет КПІ. З 1970 року тут знаходиться природничий факультет Житомирського державного університету імені Івана Франка.

Джерела[ред. | ред. код]

Мокрицький Георгій Павлович. Вежа на Пушкінській: до 100-річчя Житомирського водопроводу / Мокрицький Георгій Павлович. — Житомир: Волинь, 1998. — 48 с. : фотогр., схеми. — (Пам'ятки рідного міста. Кн. 6). — Бібліогр.: с. 46. — ISBN 966-7390-28-4.

Мокрицький Георгій Павлович. Вулиці Житомира / Мокрицький Георгій Павлович ; [худож. В. Кондратюк та ін.]. — Житомир: Волинь, 2007. — 640 с. : ілюстр., фотогр., карти, табл., діагр. — (Енциклопедія Житомира. Т. 1). — Бібліогр.: с. 633—638. — ISBN 966-690-84-Х.

Мокрицький Георгій Павлович. Житомир: архітектур.-краєзн. ілюстр. путівник-довід. / Мокрицький Георгій Павлович ; за ред. авт. ; пер. англ. О. Табунщика ; фотознімки авт. — Житомир: Волинь, 2007. — 224 с. : ілюстр., фотогр. — ISBN 986-690-105-6.

Мокрицький Георгій Павлович. Пам'ятки Житомира: енциклопедія: Пам'ятки археології, історії та монументального мистецтва / за заг. ред. Г. Мокрицького. — Житомир: Волинь, 2009. — 243 с. : фотоілюстр., схеми. — (Енциклопедія Житомира. Т. 2. Кн. 1). — Бібліогр.: с. 52-62. — ISBN 966-690-105-Х.

Пушкінська, 42 : історія будинку: архітектур.-краєзн. нарис / Мокрицький Георгій Павлович. — Житомир: Волинь, 2001. — 32 с. : фотогр. — (Пам'ятки рідного міста. Кн. 13). — ISBN 966-7390-81-0.

  1. Переіменувати вул. Пушкінську на вул. імені Кузьми Скрябіна

Посилання[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]