Вулиця Віктора Косенка
Вулиця Віктора Косенка Україна | |
|---|---|
 Вулиця Косенка перед перетином з Новим бульваром | |
| Населений пункт | Житомир |
| Місцевість | Старе місто — Петровська Гора |
| Район | Корольовський |
| Історичні відомості | |
| Назва на честь | Косенко Віктор Степанович |
| Колишні назви | Зелена вулиця, Старожандармська вулиця, Пушкінська вулиця |
| Загальні відомості | |
| Протяжність | 750 м |
| Поштові індекси | 10014 |
| Транспорт | |
| Автобуси | 58 |
| Рух | односторонній (між вул. Професора Кравченка та Дмитра Донцова); двосторонній |
| Покриття | асфальт |
| Інфраструктура | |
| Заклади культури | Житомирське музичне училище імені Віктора Косенка |
| Забудова | громадська, малоповерхова житлова, багатоповерхова житлова |
| Зовнішні посилання | |
| У проєкті OpenStreetMap | r16078054 ↑71245 ·R (Житомирська область) |
| Мапа | |
 | |
 Вулиця Віктора Косенка у Вікісховищі | |
Вулиця Віктора Косенка — вулиця у Корольовському районі міста Житомира.
Розташування[ред. | ред. код]
Вулиця знаходиться в центральній частині міста[1], у Старому місті, в урочищі Петровська Гора. Бере початок від вулиці Професора Кравченка, завершується перехрестям зі Старим бульваром. Далі вулиця продовжується без зміни нумерації під назвою Університетська вулиця. Має перехрестя з вулицею Дмитра Донцова, Новим бульваром, Студентським провулком.
Історія[ред. | ред. код]
Ділянка до нинішнього Нового бульвару сформована станом на кінець XVIII ст. На мапі міста 1781 року зазначена як Зелена вулиця. Назва пояснювалася тим, що вулиця межувала з великим зеленим гаєм, що тягнувся від Петровської гори на південний схід суцільним масивом і виходив до берегів річки Тетерів. Знаходилася на тодішній околиці міста та вела від Петровської гори до садиби адвоката Словацького — дядька видатного польського і українського поета Юліуша Словацького (в районі нинішнього Нового бульвару). Станом на кінець XVIII століття Зелена вулиця перетиналася з вулицями Тісною (нині Миколи Лисенка) та Глиняною (нині Дмитра Донцова). На початку ХІХ ст. Зелена вулиця продовжилася до Великої Бердичівської вулиці. У другій половині ХІХ ст. ділянка вулиці, що прямувала до Великої Бердичівської вулиці ліквідована внаслідок перепланування кварталу.
У першій половині ХІХ століття забудова вулиці сформувалася переважно з північного боку та з південного на початку вулиці; на переважній більшості довжини з півдня прилягали вільні від забудови землеволодіння монастиря сестер милосердя (шаріток), відомі тоді за назвою Дівоче Поле.
Протягом другої половини ХІХ століття до 1899 року вулиця мала назву Старожандармська. Тоді ж сформувався кінець вулиці (між нинішніми бульварами Новим і Старим), відповідно до генерального плану, затвердженого у 1859 році, яким передбачалася радіально-відцентрова система планування міста. Тоді ж сформувалося продовження вулиці на південний схід через колишнє Дівоче Поле, що отримало назву Новожандармська (нині Університетська).
У 1899 році вулиці Старожандармська та Новожандармська об'єднані під назвою Пушкінська, на честь 100-річчя від дня народження російського поета Пушкіна О. С.
Станом на 2007 рік Пушкінська вулиця була однією з трьох вулиць Житомира, що зберегла стару назвотворчу традицію у формі прикметника (тобто відповідає на питання «яка», а не «чия».
У 2023 році частина Пушкінської вулиці, що відповідає колишній Старожандармській вулиці перейменована на вулицю Віктора Косенка[2], на честь українського композитора, піаніста, педагога, який жив у Житомирі, де створив більшість музичних композицій та викладав у Житомирському музичному технікумі (нині Житомирський музичний фаховий коледж ім. В. С. Косенка, розташований по вулиці Віктора Косенка).[3]
Забудова[ред. | ред. код]
Переважна більшість забудови представлена архітектурою другої половини ХІХ — початку ХХ століття. Декілька будинків 1970 — 1980-х років. Вулиця багата на пам'ятки архітектури.
Пам'ятки[ред. | ред. код]
- Список пам'яток архітектури місцевого значення[4]
- № 8 — житловий будинок (редакція газети «Сільське життя»). Збудований наприкінці ХІХ ст. як особняк фон Бель[5].
- № 20 — житловий будинок. Збудований у першій половині ХІХ століття[5].
- № 24 водонапірна вежа. Збудована у 1898 році в стилі еклектика[5]. Є однією з архітектурних візиток Житомира. Пам'ятка промислової архітектури кінця 19 ст. У 1960-х роках в зв'язку з докорінною реконструкцією водопровідного господарства міста вежа втратила своє основне значення, але не була розібрана. З 1984 року після реконструкції в ній влаштовано ресторан.
- № 26 Житомирська обласна філармонія (стара будівля міського театру) збудована у 1855 році[6]. У центральній частині міста, поруч з водонапірною баштою в 1855 році було збудовано міський театр за проектом архітектора І. В. Штрома. Театр збудований тільки завдяки зусиллям Волинського губернатора — Синельникова Н. П.З 1945 театр має назву Житомирський обласний український музично-драматичний театр. 1981 йому присвоєно ім'я I. A. Кочерги. В 1966 театр переїхав в нове, спеціально для нього збудоване приміщення на Соборній площі. З цього часу в будинку по вул. Косенка, 26 влаштувався міський Будинок культури, а з серпня 1982 в ньому працює Житомирська обласна філармонія.
- № 27 — будівля жіночого духовного училища. Збудована у 1860 році[5].
- Будівлі-пам'ятки історії[4]
- № 2 — житловий будинок, в якому жив В. К. Липинський — український історик і публіцист. Збудований наприкінці ХІХ ст. як прибутковий будинок Доманевського С. О.[5]
- Пам'ятки монументального мистецтва[4]
- Пам'ятник Віктору Косенку — українському композитору — поруч з будинком № 28. Встановлений в 1981 році[7] при вході до Житомирського музичного фахового коледжу, що є наступником Житомирського музичного технікуму, в якому викладав Косенко В. С.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Мокрицький Г.П. (2007). Вулиці Житомира. Енциклопедія Житомира. Том 1. Книга 1. Житомир: Волинь. с. 150. ISBN 966-690-084-X.
- ↑ Про перейменування топонімічних об'єктів та об'єктів благоустрою м. Житомира. Рішення 31 сесії 8 скликання Житомирської міської ради (PDF).
- ↑ У житомирському музколеджі пояснили, чому Віктор Косенко достойний, аби на його честь назвали вулицю в обласному центрі. www.zhitomir.info (укр.). Процитовано 17 липня 2023.
- ↑ а б в Перелік пам'яток культурної спадщини міста Житомира - Набори даних - Портал відкритих даних. data.gov.ua (укр.). Процитовано 3 лютого 2023.
- ↑ а б в г д инфо, Живой Журнал. Прогулка по Пушкинской улице. zhzh.info. Процитовано 17 липня 2023.
- ↑ Мокрицький Г.П. (2007). Пам'ятки археології, історії та монументального мистецтва. (Енциклопедія Житомира. — Т. 2. Кн. 1.). Житомир: Волинь. с. 141—142. ISBN 966-7390-04-7.
- ↑ Мокрицький Г.П. (2007). Пам'ятки археології, історії та монументального мистецтва. (Енциклопедія Житомира. — Т. 2. Кн. 1.). Житомир: Волинь. с. 202. ISBN 966-7390-04-7.
Джерела[ред. | ред. код]
- Офіційний геопортал Житомирської міської ради з використанням шарів «Топографічний план 1:2000», «Історичні плани», «Адресний реєстр», інструменту «виміряти відстань». [Архівовано 23 Грудня 2021 у Wayback Machine.]
- Костриця Микола Юхимович, Кондратюк Руслан Юрійович. Житомир: Підручна книга з краєзнавства. — Бібліогр.: с. 177—178, 426.— Житомир: Косенко, 2006. — 464 с., іл. — ISBN 966-8123-41-7.
- Мокрицький Георгій Павлович. Вулиці Житомира / Мокрицький Георгій Павлович ; [худож. В. Кондратюк та ін.]. — Житомир: Волинь, 2007. — 640 с. : ілюстр., фотогр., карти, табл., діагр. — (Енциклопедія Житомира. Т. 1). — Бібліогр.: с. 212—216. — ISBN 966-690-084-X.
| |||||||||||||||||||