Пімачіовін-Акі
| Пімачіовін-Акі | |
|---|---|
| Pimachowin Aki [1] | |
| Світова спадщина | |
 Кам’яна стіна в провінційному парку Вудленд Карібу, включена до території | |
| 51° пн. ш. 95° зх. д. / 51° пн. ш. 95° зх. д. | |
| Країна |
.svg){kind=small} Канада |
| Тип | group of protected areasd і світова спадщина ЮНЕСКО |
| Критерії | (iii), (vi), (ix) |
| Об'єкт № | 1415 |
| Зареєстровано: | 2018 (42 сесія) |
|
| |
 | |
 Пімачіовін-Акі у Вікісховищі | |
Пімачіовін-Акі ([ˌpɪˈmætʃəwɪn ɑːˈkiː] pih-MATCH-uh-win ah-KEE) — об'єкт Світової спадщини ЮНЕСКО, розташований у бореальному лісі, що охоплює частини Манітоби та Онтаріо. Площа ділянки становить понад 29,000 км2 (11,197 кв. миль) за площею та включає землі предків чотирьох корінних народів, включаючи Поплар-Рівер, Літтл-Гранд-Рапідс, Пауїнгассі та Бладвейн.[2][3] Територія також включає провінційний парк дикої природи Манітоби в провінційний парк Атікакі та провінційний парк Онтаріо Вудленд Карібу. Оригінальна пропозиція об'єкта Світової спадщини почалася з підписання Угоди про охоронювані території та першочергове управління ресурсами в 2002 році[4] Назва означає землю, яка дає життя на Оджибве (ᐱᒪᒋᐅᐃᐧᓂ ᐊᑭ).[5]
Переваги[ред. | ред. код]
Партнерство Пімачіовін-Акі вважає, що об'єкт Світової спадщини ЮНЕСКО має багато переваг. Громади поблизу об'єктів ЮНЕСКО по всьому світу розвинули почуття гордості за захист таких унікальних та особливих місць, а також усвідомили місцевий економічний розвиток і можливості працевлаштування. Посилення підтримки та допомоги з боку інших організацій, урядів, компаній і волонтерів в управлінні заповідником, а також більше голосів щодо того, як земля захищається та управляється в майбутньому, є іншими потенційними перевагами.[4]
Історія[ред. | ред. код]
Державна підтримка[ред. | ред. код]
Манітоба Гідро спочатку планувала прокласти магістральний маршрут гідродроту через запропоновану територію під назвою Bipole III. Лише за кілька днів до своєї відставки прем'єр-міністр Гері Доер оголосив, що уряд пожертвує 10 мільйонів доларів до цільового фонду для об'єкта Світової спадщини ЮНЕСКО на східному березі озера Вінніпег.[6] НДП стверджувала, що східний бік маршруту Bipole III поставила б під загрозу об'єкт ЮНЕСКО, і стверджувала, що об'єкт спадщини принесе більше користі громадам корінних народів.[7] НДП запропонувала довшу, дорожчу альтернативну лінію через захід Манітоби, щоб зберегти екологічну цілісність східного боку та підтримати об'єкт ЮНЕСКО.
Статус об'єкта Світової спадщини[ред. | ред. код]
У 2004 році Парки Канади від імені федерального уряду додали проект до попереднього списку потенційних об'єктів Світової спадщини Канади відповідно до критеріїв (v), (vii), (ix) і (x).[7] Місце було подане на розгляд у 2013 році. Комітет світової спадщини відклав запис, щоб дати номінантам час для вдосконалення певних аспектів заявки, а також зазначив, що комітету необхідно вдосконалити процес номінації для змішаних сайтів, оскільки наразі в процесі існують структурні проблеми, які ускладнюють затвердження змішаних номінацій. У 2016 році після внесення змін до заявки, зосередивши її на культурній традиції Оджибве Ji-ganawendamang Gidakiiminaan (зберігання землі), комітет мав внести майно до списку. Однак Канада попросила та отримала відстрочку після того, як корінний народ пікангікум в Онтаріо відкликав свою підтримку. У 2018 році Комітет Світової спадщини включив це місце до Списку Світової спадщини ЮНЕСКО на своїй 42-й сесії в Манамі, Бахрейн, за участю чотирьох з п'яти корінних народів.[8][9][10]
Список літератури[ред. | ред. код]
- ↑ * Назва в офіційному англомовному списку
- ↑ Pimachiowin Aki - The Land. Процитовано 1 грудня 2010.
- ↑ Pimachiowin Aki - The People. Архів оригіналу за 12 вересня 2018. Процитовано 1 грудня 2010.
- ↑ а б Pimachiowin Aki Fact Sheet (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 3 березня 2016. Процитовано 1 грудня 2010.
- ↑ Pimachiowin Aki. Процитовано 2 жовтня 2020.
- ↑ Doer announces $10-M UNESCO trust fund. Winnipeg Free Press. 13 жовтня 2009. Процитовано 25 листопада 2010.
- ↑ Ethan Cable (25 листопада 2009). West-side line is a $1.4 billion mistake, critics say. The Uniter. Процитовано 25 листопада 2010.
- ↑ Evaluations of Nominations of Cultural and Mixed Properties WHC-18/42.COM/INF.8B1 (PDF). World Heritage Convention.
- ↑ Centre, UNESCO World Heritage. Pimachiowin Aki. whc.unesco.org (англ.). Процитовано 1 липня 2018.
- ↑ Johnson, Rhiannon (1 липня 2018). Newest UNESCO World Heritage Site is boreal forest important to First Nations cultures (англ.). CBC News. Процитовано 3 липня 2018.
