Раялампі
Раялампі фін. Rajalampi | ||||
---|---|---|---|---|
Панорама оз.Раялампі з півдня, близ шосе "Сортавала" | ||||
61°39′ пн. ш. 31°50′ сх. д. / 61.650° пн. ш. 31.833° сх. д.Координати: 61°39′ пн. ш. 31°50′ сх. д. / 61.650° пн. ш. 31.833° сх. д. | ||||
Розташування | ||||
Країна | Росія | |||
Регіон | Карелія | |||
Розташування | Карелія | |||
Прибережні країни | Росія | |||
Геологічні дані | ||||
Розміри | ||||
Площа поверхні | 0,5 км² | |||
Висота | 76 м | |||
Вода | ||||
Басейн | ||||
Вливаються | Уомасоя | |||
Витікають | Uomasojad | |||
Країни басейну | Росія | |||
Інше | ||||
Код ДВР Росії | 01040300211102000014008 | |||
| ||||
Раялампі у Вікісховищі |
Ра́яла́мпі (фін. Rajalampi[1]) — озеро в Росії, на території Лоймольського сільського поселення Суоярвського района Республіка Карелія[2].
Площа озера — 0,5 км². Розташоване на висоті 76,0 метра над рівнем моря[3][4].
Форма озера видовжена, витягнута з південного заходу на північний схід. Береги підвищені, кам'янисто-піщані[3][4][1].
Через озеро протікає річка Уомасоя, що втікає до озера з північного краю, бере початок з озера Сякс'ярві, і витікає з північно-східного боку, після чого впадаючи в озеро Уксунйокі[3][4][1].
На озері сім невеликих островів, найбільші з яких: Хепосаарі (фін. Heposaari[1]) і Хаутасаарі (фін. Hautasaari[1]). Населені пункти на озері відсутні[3][4].
Вздовж південно-східного берега озера проходить траса Р21 («Сортавала»)[3][4]. Назва озера перекладається з фінської мови як «ламбіна на кордоні»[5]. Це пов'язано із тим, що до Радянсько-фінської війни за 14 км[2] на схід від озера проходив державний кордон[1].
- ↑ а б в г д е Шаблон:Karjalankartat
- ↑ а б Государственный водный реестр / Минприроды России. — 2009 (рос.)
- ↑ а б в г д Аркуш карти P-36-088-A,B.
- ↑ а б в г д Аркуш карти P-36-87,88 Питкяранта. Масштаб: 1 : 100 000. Стан місцевості на 1987 р. Видання 1990 р. (рос.)
- ↑ Приложения // Инструкция по русской передаче географических названий Финляндии [Архівовано 2020-03-02 у Wayback Machine.] / Сост. Л. И. Аненберг; Ред. Л. И. Розова. — М.: Наука, 1982. — С. 17, 24. — 300 экз. (рос.)