Реставрація зуба

Реставра́ція зубів — це комплекс стоматологічних методик, спрямованих на відновлення анатомічної форми, функції та естетичного вигляду зуба. Реставрація може застосовуватися у випадках каріозних уражень, травм, патологічного стирання, дефектів емалі, зміни кольору, а також для покращення естетики посмішки. Завдяки розвитку матеріалів та технологій сучасні реставраційні втручання є мінімально інвазивними, передбачуваними та тривалими.

Показання

каріозні порожнини та їх ускладнення;
сколи та тріщини зубів;
зміна кольору або форми зуба;
діастеми та треми;
патологічне стирання та ерозії емалі;
гіпоплазія або інші структурні дефекти твердих тканин;
відновлення після травм зубощелепної ділянки.

Протипоказання

великі дефекти зуба, які вимагають протезування;
гострі запальні процеси в періапікальних тканинах;
неможливість забезпечити сухість робочого поля;
виражені бруксизм чи парафункції без попередньої корекції;
алергічні реакції на матеріали реставрації.

Методи реставрації

Існують два основні підходи: прямий і непрямий. Вибір визначається обсягом дефекту, клінічною ситуацією, естетичними вимогами та побажаннями пацієнта.

Прямий метод

Пряма реставрація — відновлення зуба безпосередньо у порожнині рота за допомогою світлотверднучих композитних матеріалів або компомерів. Процедура проводиться за один візит і передбачає мінімальне препарування.

Переваги:

швидкість виконання;
мінімальна інвазивність;
відновлення кольору та форми у межах одного прийому;
нижча вартість порівняно з непрямими реставраціями.

Недоліки:

нижча міцність порівняно з керамічними конструкціями;
можливість зміни кольору з часом;
обмежений термін служби за значних дефектів.

Сучасні композити дозволяють відтворити оптичні властивості емалі та дентину, забезпечити природний перехід кольору та високу естетику. Існують техніки стратифікації («шарування») та однотонові матеріали, які спрощують роботу у щоденній практиці.

Непрямий метод

Непряма реставрація — виготовлення відновлювальних конструкцій поза порожниною рота (у лабораторії або за допомогою CAD/CAM), з подальшим їх фіксуванням на зуб.

До непрямих реставрацій належать:

керамічні та композитні вкладки (inlay), накладки (onlay), покривні реставрації (overlay);
вініри;
коронки різних типів (металокерамічні, цирконієві, прескерамічні тощо).

Переваги:

висока міцність і довговічність;
стабільність кольору;
точність прилягання та відтворення анатомії;
можливість відновлення значних дефектів.

Недоліки:

більша вартість;
необхідність кількох візитів (якщо не використовується технологія CAD/CAM);
більш виражена інвазивність порівняно з прямою реставрацією.

Матеріали

композити (мікрогібридні, наногібридні, нанонаповнені);
компомери;
фотополімери різної в’язкості;
прескераміка (літійдисилікат, склокераміка);
діоксид цирконію;
металокомпозити та металокераміка (переважно в протезуванні).

Технології

Сучасна реставраційна стоматологія використовує:

методу адгезивної фіксації (adhesive dentistry);
ізоляцію робочого поля кофердамом;
CAD/CAM-технології для виготовлення непрямих реставрацій;
цифрове моделювання посмішки (DSD);
3D-сканування зубних рядів.

Можливі ускладнення

вторинний карієс;
сколи композиту або кераміки;
зміна кольору реставрації;
чутливість зуба після втручання;
порушення прикусу та перевантаження зубів.

Див. також

Посилання

[[1](https://flosslife.org/uk/publication/7880386) Реставрації бічних зубів однопорційним композитом у щоденній практиці]
[[2](https://flosslife.org/uk/publication/2909230) 10 порад щодо проведення прямих реставрацій бічних зубів у щоденній практиці]