Робітнича міліція (Угорщина)
| Munkásőrség | |
|---|---|
| Робітнича міліція | |
 | |
 | |
| Тип | напіввійськова організація |
| Засновано | 29 січня 1957 |
| Розпущено | 20 жовтня 1989 |
| Мета | захист комунізму |
| Країна |
 Угорська Народна Республіка |
| Штаб-квартира | Будапешт |
| Центральний орган | Угорська соціалістична робітнича партія |
 Робітнича міліція у Вікісховищі | |
«Робітнича міліція» (угор. Munkásőrség) — парамілітарна організація Угорської соціалістичної робітничої партії в 1957—1989 роках. Створена з метою захисту системи «реального соціалізму» УНР. У силовому протистоянні не застосовувалася, використовувалася для партійного контролю над суспільством і як допоміжна структура підтримки порядку. Розпущена в ході знищення режиму УСРП.
Створення[ред. | ред. код]
Угорська революція 1956 року, котра була придушена тільки завдяки пряму залученню радянських військ, продемонструвала масовість антикомуністичних настроїв в Угорщині і слабкість громадської підтримки правлячого режиму. Щойно прийшла до влади група Яноша Кадара, як було вжито заходів щодо розширення соціальної бази. З одного боку, робилися значні соціально-економічні поступки суспільству, з іншого — зміцнювалися структури політичного контролю. Однією з перших ідей стало створення «Робочої міліції» — воєнізованого крила УСРП.
Найбільш активно за створення партійної силової структури виступали Ференц Мюнніх і Антал Апро. Янош Кадар також схилявся до впровадження «чехословацького досвіду» в плані потужного збройного формування компартії. Відповідне рішення було прийнято 29 січня 1957. Офіційне оголошення відбулося 18 лютого 1957 від імені президентської ради. 21 березня 1957 (38-а річниця Угорської радянської республіки) в Будапешті відбувся парад перших загонів Munkásőrség. Командувати «Робочою міліцією» було призначено генерала Лайоша Халаша[1], досвідченого силовик з часів підпільної компартії.
Проблеми[ред. | ред. код]
Оперативне командування здійснювали органи МВС, проте політичні рішення, які стосуються функціонування «Робочої міліції», приймали партійні комітети відповідного рівня. Підкреслювався класовий характер структури та її загальнодержавне значення. Однак з самого початку «Робоча міліція» сприймалася в країні як «партійна армія» УСРП.
Спочатку «Робоча міліція» налічувала 20 тисяч чоловік. До 1989 ця цифра збільшилася до 60 тисяч, а бюджетні витрати на структуру досягли 1 мільярда форинтів. При цьому зазначалося, що, незважаючи на підкреслені класові пріоритети, до половини членського складу «Робочої міліції» припадало на партійно-державних функціонерів, представників інтелігенції та навіть індивідуальних підприємців.
Члени «Робочої міліції» мали темно-синю уніформу (деякі її елементи нагадували обмундирування НВАК) і проходили військову підготовку. В армійських частинах, на які було покладено навчання Munkásőrség, зверталася увага на відсутність у більшості кандидатів будь-яких навичок поводження зі зброєю. У той самий час, отримавши статус, форму і пістолет (або пістолет-кулемет), деякі «робочі міліціонери» починали проявляти амбіції: фіксувалися випадки нападів, побиття, іноді самогубства[2]. Проблема набула таких масштабів, що обговорювалася на рівні політбюро ЦК УСРП і особисто Кадара. Існування «Робочої міліції» доводилося розглядати в контексті «можливих фашистських провокацій».
Озброєння «Робочої міліції» було обмежено, посилено правоохоронний контроль. У 1962 генерал Халаш був відсторонений від командування Munkásőrség і замінений генералом Арпадом Паппом. Останній командувач — генерал Шандор Борбелі — займав цей пост у 1980—1989.
«Робоча міліція» не грала істотної ролі в силових структурах УНР. Бойового застосування не сталося. Ці формування використовувалися для ліквідації наслідків стихійних лих і як допоміжна структура підтримки громадського прорядку (за зразком радянських ДНД). Більш помітною була політична функція — присутність людини в уніформі партійного воєнізованого загону надавала психологічного впливу.
Розпуск[ред. | ред. код]
У 1989 році, після відставки і смерті Кадара, нове партійно-державне керівництво почало демонтаж «реального соціалізму» в Угорщині. У суспільстві виявлялося напружено-негативне ставлення до структури Munkásőrség, «міліціонерів» піддавали жорсткій обструкції. Командування «Робочої міліції» займало консервативні позиції[3], але не виявляло активності. Вносилися пропозиції змінити формулу присяги Munkásőrség, замінивши «служіння соціалізму» «служінням угорській святій короні»[4].
20 жовтня 1989 міністр юстиції Кальман Кульчар видав розпорядження про розпуск «Робочої міліції». 26 листопада 1989 був проведений загальнонаціональний референдум по чотирьом питанням: порядок обрання президента, конфіскація власності УСРП, розпуск організацій УСРП на підприємствах і в установах, розформування Munkásőrség. За ліквідацію «Робочої міліції» проголосували майже 95 % виборців[5].
Див. також[ред. | ред. код]
- Бойові групи (НДР)
- Народна міліція (Чехословаччина)
- Добровільний резерв громадянської міліції (Польща)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Halas Lajos. Архів оригіналу за 29 листопада 2014. Процитовано 27 березня 2016.
- ↑ A látható légió. Архів оригіналу за 29 листопада 2014. Процитовано 27 березня 2016.
- ↑ Elbeszélgetünk azokkal, akik másként gondolkodnak a Munkásőrségről
- ↑ Tervek kapuzárás előtt. A Munkásőrség, mint Népőrség? Eskü a Szent Koronára?
- ↑ A Munkásőrséget védik Csepelen (frissítve). Mi is volt a Munkásőrség?