Розвальцьовування

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Конусна муфта. 1 Гвинтова різьба. 2 Ущільнювальне кільце. 3 Корпус муфти. 4 Вертлюг. 5 Ущільнювальна поверхня. 6 Опорне кільце. 7 Усічена труба.

Розвальцьо́вування — технологічна операція радіальної деформації труб в машинобудуванні, яка застосовується в галузях опалення та кондиціювання, гідравліці та ін. із метою створення герметичного з'єднання трубопроводів без використання зварювання або пайки.

Застосування[ред. | ред. код]

Надійне герметичне з'єднання є відповідальним завданням для багатьох механізмів. Найнадійнішими є з'єднання, виконані сваркою або пайкою, але їх розібрання для ремонту або модифікації пов'язане зі значними труднощами й часто супроводжується руйнуванням з'єднання або окремих його деталей.

Роз'ємні з'єднання виконуються із застосуванням розвальцьовування та принципово зводяться двома типами:

  • З'єднань без прокладок, герметичність яких забезпечується пружною деформацією сполучених поверхонь, що мають досить чисту обробку (шліфування)
  • У з'єднаннях другого типу між поверхнями, що сполучаються, поміщають прокладки з порівняно м'якого матеріалу, які ущільнюють стики шляхом заповнення нерівностей між ними в результаті деформації.

Інструмент[ред. | ред. код]

Інструмент для розвальцьовування пластично деформує тільки кінець труби, при цьому його внутрішній і зовнішній діаметри збільшуються до необхідних параметрів. У промисловості розвальцьовування передбачає прокатування труби через вальці, які і надають тій відповідну форму. Розвальцьовування труб ручним інструментом широко використовується під час монтажу водопроводів, установки кондиціонерів, монтажі автомобільних та авіаційних гальмівних і паливних систем.[1]

Найпростішим розвальцювальником є шаблон конічної форми. Його вставляють в трубу, та забивають в осьовому напрямку, що викликає деформацію до необхідної величини. Основними недоліками застосування такого інструменту є неможливість контролю точності підгонки і висока ймовірність деформації стінок там, де вони повинні зберігати прямолінійність.

Найпоширенішим є конструкція інструменту із матрицею та конусом, який вкручується гвинтом через ручку до тих пір, поки крайки не розійдуться під необхідним кутом.

Відносно нова компактна конструкція — розвальцювальник, що використовується як насадка до дрилі. В цьому випадку шляхом тертя матеріал труби розігрівається та поступово розвальцьовується до форми насадки.[2]

Матеріали труб[ред. | ред. код]

В промислових умовах розвальцюванню піддається широкий діапазон металів. Ручними інструментами найчастіше розвальцьовують мідь та її сплави, м'яку сталь та в окремих випадках труби малих діаметрів із нержавіючої сталі.

Мідь відмінно піддається обробці, якісний інструмент успішно виконує деформацію стінок, поверхня залишається гладкою, товщина стінки майже однаковою, а матеріал зберігає однорідність структури.

Сталеві трубопроводи використовуються в особливо відповідальних системах: авіації, гальмівних гідравлічних системах і т. д. Розвальцювальники для сталевих труб піддаються більшим навантаженням та зазвичай мають спеціальні конструктивні особливості — ексцентрикові системи, які мають конус, що не вдавлюється в трубу, а поступово розгладжує і розширює її стінки під час обертального руху.

Типи розвальцювання[ред. | ред. код]

Основними типами розвальцювання є:

  • Одинарне розвальцювання (single flare)
  • Розвальцювання «грибком» (bubble flare)
  • Подвійне розвальцювання (double flare)

Крім того, розвальцювання відрізняється кутом розвальцювання. Загальноприйнятими стандартами є сучасна конструкція 45 °(SAE), а також 37 ° (системи JIC, AN). Пристрої кондиціонування зазвичай використовують з'єднання SAE, гідравлічні — AN/JIC.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Розвальцьовування труб - вибір відповідного інструменту і особливості його застосування. Процитовано 27 листопада 2018.
  2. Trotsmans, Eugene. Best Flaring Tool for HVAC, Stainless Steel, and Brake Lines (англ.) . Архів оригіналу за 19 березня 2019. Процитовано 27 листопада 2018.

Посилання[ред. | ред. код]