Розширена періодична таблиця елементів (версія Фріке)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Розширена періодична таблиця хімічних елементів. Для природного ізотопного складу кожного елементу вона показує назву, атомний номер, символ, стандартну атомну масу (або атомну масу) та посилання на ізотопи елемента. Він також за допомогою ключових знаків, має повідомлення про виникнення, стан речовини та металевий характер. Вона називається розширеною, оскільки вона показує елементи, які є теоретичними (періоди 8 та 9), це означає, що таблиця може перевищувати ширину сторінки. Презентація широка, це означає, що розділених стільникових елементів немає (як це частіше трапляється у друкованому вигляді). 

Поточна стандартна таблиця містить 7 періодів, кульмінацією яких є оганесон, що має атомний номер 118. Макет таблиці був покращений з часом, коли були виявлені нові елементи, а також розроблено нові теоретичні моделі для пояснення хімічної поведінки. Якщо будуть знайдені додаткові елементи з вищими атомними числами, ніж це (118), то вони будуть розміщені в додаткових періодах, викладені (як і в існуючих періодах), щоб ілюструвати періодично повторювані тенденції властивостей відповідних елементів. Очікується, що будь-які додаткові періоди будуть містити більшу кількість елементів, ніж сьомий період, оскільки вони розраховані на наявність додаткового так званого g-блоку, що містить 18 елементів з частково заповненими g-орбіталями в кожному періоді. Таблиця, що містить цей блок, була запропонована Гленном Т. Сейборгом у 1969 році.  [1][2]

Неясно, скільки елементів фізично можливо, якщо період 8 завершений, або можливо є період 9.

Розширена періодична таблиця[ред.ред. код]

Інформація про елементи до гасію (крім коперникуму) є гіпотетичними та грунтуються на періодичних тенденціях.

Суперважкі елементи можуть не існувати, і вони можуть не слідувати цього порядку. Шаблон:Extended periodic table (by Fricke, 52 columns, large cells)

Дивись також[ред.ред. код]

Список літератури[ред.ред. код]

  1. Seaborg, Glenn (August 26, 1996). An Early History of LBNL. 
  2. Frazier, K. (1978). Superheavy Elements. Science News 113 (15). с. 236–238. JSTOR 3963006. doi:10.2307/3963006.