Рутковська Ольга Василівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ольга Рутковська

Ольга Василівна Рутковська (народилася 26 вересня 1937(19370926) в Києві) — український культурно-освітній діяч, народознавець, засновник і організатор етнокультурних проектів.

Життєпис[ред. | ред. код]

Мати Євгенія Іванівна — з Ковельщини на Волині, дід Іван Володимирович Войнаровський — нащадок відомого шляхетського роду, закоріненого у часах Івана Мазепи; батько Василь Тимофійович Кононенко — з багатодітної шахтарської сім'ї зі Слов'янська на Донбасі. Донька Вікторія — поетеса, журналіст.

1961 — закінчила філологічний факультет Ніжинського державного педінституту (зараз університет) ім. Миколи Гоголя зі спеціальності українська мова, література, співи.

1991–1992 — у Переяслав — Хмельницькому педагогічному училищі (зараз університет ім. Григорія Сковороди);

1962–1963 — в ІМФЕ АН УРСР (відділ словесного фольклору);

1963–1993 — в Центральному Будинку народної творчості (Республіканському науково — методичному центрі народної творчості і культурно — освітньої роботи; Українському центрі народної творчості);

1994–1997 — у Державному Центрі культурних ініціатив Міністерства культури України. Займається творчою і громадською роботою, консультує фольклорні колективи.

Творчість[ред. | ред. код]

Ольга Рутковська — дослідник і популяризатор фестивального руху, народної художньої творчості, традиційної обрядової культури українців; сценарист і постановник народознавчих вечорів, фольклорно-етнографічних програм, масових культурно-мистецьких заходів у Києві, областях України та за її межами (1964–1998); член журі республіканських акцій: фольклорного радіоконкурсу «Золоті ключі» (1980–1985), телетурніру «Сонячні кларнети» (1979–1986); телефестивалю етноменшин «У колі друзів» (1987–1991).

Автор просвітницьких, науково-популярних статей в енциклопедичних та народознавчих виданнях, інформаційно-методичних, культурологічних часописах; щорічниках «Наука і культура», «Історичний календар», «Волинь моя»; наукових збірниках — ІМФЕ ім. М. Т. Рильського НАНУ; Українського центру культурних досліджень; Національного Центру народної культури «Музей Івана Гончара».

В її доробку — сотні радіопередач і публікацій у періодиці про аматорське мистецтво, святкову звичаєвість, аутентичний фольклор, їх носіїв; забуті й маловідомі імена славетних діячів національної історії, культури, науки.

Автор двох книг народознавчих розвідок, нарисів, статей, есеїв, аналітичних, методичних матеріалів, інтерв'ю, творчих портретів, сценаріїв — «Забуте і воскресле».

Громадська діяльність[ред. | ред. код]

Член Всеукраїнської національної музичної спілки (1999), Національної спілки журналістів України (1999). Заступник головного редактора щорічника «Волинь моя» Міжнародного громадського об'єднання «Волинське братство»; активний член жіночого клубу «Волинянка» МГО «Волинське братство» у Києві.

Відзнаки[ред. | ред. код]

Грамота Президії Верховної Ради УРСР (1973); медаль «Ветеран праці» (1986); медаль — Почесна відзнака Міністерства культури і туризму України «За багаторічну плідну працю в галузі культури» (2007); медаль Всеукраїнського товариства «Просвіта» ім. Тараса Шевченка «Будівничий України» — За вагомий особистий внесок у справу українського національного відродження, розбудову та зміцнення Української держави (2007).

Бібліографія[ред. | ред. код]

Книги:

  1. Ольга Рутковська. Забуте і воскресле. Народознавчі нариси: відроджені традиції, свята, обряди. Штрихи до портретів. Забуті сторінки життєпису славетних. – Книга І. – К., 2007. – с. 315

Основні праці в часописах, альманахах, наукових збірниках

  1. Рутковська О. Самодіяльні хори на творчому піднесенні // Народна творчість та етнографія. – 1969. – № 3. – С. 17 - 26
  2. Рутковська О. Народжене талантом народу (радіоконкурс «Золоті ключі і телетурнір «Сонячні кларнети») // Музика. – 1982. – №1. – С. 11 - 13.
  3. Рутковська О. В. Полемічні роздуми про фестиваль «Червона рута» // Народна творчість та етнографія. – 1990. – №2. – С. 38 - 41
  4. Рутковська О. В, Валькова В. Б. Фольклорні вечори на київській сцені // Народна творчість та етнографія. – 1997. – № 2 - 3. – С. 114 - 117
  5. Ольга Рутковська. Подорожні листи з далеких років. Про дослідника Слобожанщини й Таврії Вадима Пассека // Краєзнавство, географія, туризм. – 1998. – № 26 - 28. – С. 4
  6. Ольга Рутковська. Просвітянський ужинок в царині фольклорно – етнографічних вечорів (1994 - 1999 рр.) // Слово Просвіти. – 2003. – ч. 49 (217). – 3 - 9 грудня. – С. 13 – 14
  7. Рутковська О. В. Духовна естафета роду Доманицьких //Матеріали до українського мистецтвознавства. Збірник наукових праць. – Вип. 3. – ІМФЕ ім. М. Т. Рильського НАНУ. – К., 2003. – С. 188 - 194
  8. Рутковська О. В. Народознавчі вечори, їх роль у національно - культурному відродженні (на межі тисячоліть): погляд через 20 років. // Матеріали семінару - практикуму та «Народознавчих студій пам’яті Василя Скуратівського» з проведенням Круглого столу на тему: «Початкова мистецька освіта в контексті розвитку української культури». – Тернопіль - К, 2011. – 16 - 19 листопада. – С. 272 - 279
  9. Рутковська О. В. Концепція вечорів регіонального фольклору на перших Міжнародних фестивалях фольклору в Україні //Матеріали Всеукраїнської науково - практичної конференції «Народознавчі студії пам’яті В.Т. Скуратівського» з проведенням Круглого столу. – К., 2011. – 21 - 22 жовтня. – С. – 263 - 269
  10. Рутковська О. В. Фольклорний простір Кузьми Смаля: пам’яті буковинського фольклориста – етномузиколога, композитора, музиканта //Матеріали Всеукраїнської науково - практичної конференції «Народознавчі студії пам’яті В.Т. Скуратівського» з проведенням Круглого столу. –К., 2012. – 23 - 24 жовтня. – С. 106 - 112
  11. Ольга Рутковська. Бережімо «Берегиню»! (з історії фестивального руху в Україні) //Волинь моя. – 2013, вип. 8. – С.190 - 200
  12. Ольга Рутковська. Мандрівка в край поліських амазонок (про народну культуру Полісся // Волинь моя. – 2013, вип. 8. – С. 207 - 215

Посилання[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Болгов В., Болгов І. Новітня історія України: Волинь. Імена, звершення, творчість //Український видавничий портал. Інститут біографічних досліджень. Українське наукове товариство геральдики і вексилології. — К., 2006. — С. 293
  • Приймак О., Городня О. Справжня козачка з роду Войнаровських // Профспілкові вісті. — 2007 (37). — 28 вересня
  • Кобальчинська Р. Волинська берегиня // Слово Просвіти. — 2007 (45). — 8 — 14 листопада
  • Данилевська Н. І культура, і фольклор, і журналістика //Альманах Київської спілки журналістів «Київський журналіст». — 2013. — с. 148–152