Савчин Петро Гаврилович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Савчин Петро Гаврилович
Народився 29 березня 1923(1923-03-29)
Чертіж, Жидачівський повіт, Станиславівське воєводство, Польська Республіка
Помер серпень 2003 (80 років)
Країна Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Flag of Ukraine.svg Україна
Діяльність художник

Петро Гаврилович Савчин (29 березня 1923, с. Чертіж Жидачівського району Львівської області — серпень 2003) — український художник-наївіст. Відомий завдяки своїм роботам про злочини радянської влади.

Біографічні відомості[ред. | ред. код]

Почав проявляти талант до малювання з дитинства, проте навчитися професійного малярства не зміг через небажання батька й мачухи.

У період радянського панування потрапив до Червоної армії, а під час війни поранений та залишився інвалідом. Отримавши посвідку про інвалідність, розпочав підпільну боротьбу та до 1946 року підтримував вісьмох бійців з бункера біля села Чертіж, постачаючи харчі, одяг і боєприпаси.

1 серпня 1947 року Петра Савчина заарештували, звільнений 21 червня 1956 року, реабілітований 21 вересня 1992 року прокуратурою Львівської області.

Після звільнення з табору поїхав на Закарпаття, а з 1957 року оселився в Калуші. Одружився з Анастасією Василишин, яка у сталінські часи відправлена працювати на лісоповалі.

Наприкінці 1980-х років Петро Савчин малює агітаційні плакати, з якими їздив на Схід України та під Верховну Раду.

У 75-річному віці, будучи важко хворим, почав малювати картини, у яких розкривав злочии радянського тоталітаризму. За чотири роки намалював 32 картини. Серед картин: «Голод 1933», «Наконец-то мы добились своїй цели!», «Сон перед смертю Сталіна. 1953 р.», «Українське село в тайзі. 1933». До кожної картини йшла обов'язкова оповідка.

Ще за життя передав свої роботи до Калуського історико-краєзнавого музею.[1]

В останній рік життя став лауреатом обласної премії імені Я. Лукавецького.

Помер у серпні 2003 року.

Джерела[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]