Саратикянц Семен Арутюнович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Саратикянц Семен Арутюнович
Саратикянц Семен Арутюнович.jpg
Народився 13 вересня 1919(1919-09-13)
місто Єреван, Республіка Вірменія
Помер 2010(2010)
місто Донецьк
Національність вірменин
Партія КПРС

Семен Арутюнович Саратикянц (13 вересня 1919(19190913), місто Єреван, Республіка Вірменія — 2010, місто Донецьк) — радянський діяч, гірничий інженер, директор Донецького державного науково-дослідного вугільного інституту (ДонВУГІ), генеральний директор виробничого об'єднання «Луганськвугілля» (1963—1965). Кандидат технічних наук.

Біографія[ред. | ред. код]

У 1938 році після закінчення середньої школи вступив до Московського гірничого інституту.

У липні 1941 року був призваний в Червону армію. Учасник німецько-радянської війни. Демобілізувався в жовтні 1945 року.

Після закінчення в 1947 році Новочеркаського політехнічного інституту за спеціальністю «розробка пластових родовищ» працював начальником видобувної дільниці, помічником головного інженера шахти № 14 тресту «Боковоантрацит» Ворошиловградської області. Член КПРС.

У березні 1952 — травні 1954 року — начальник шахти № 13 тресту «Свердловантрацит» Ворошиловградської області.

З травня 1954 року — головний інженер і керуючий тресту «Краснодонвугілля» Луганської області.

У 1963—1965 роках — начальник комбінату «Луганськвугілля» Луганської області.

У 1965—1974 роках — 1-й заступник міністра вугільної промисловості Української РСР.

У 1974—1975 роках — керуючий тресту, генеральний директор виробничого об'єднання «Павлоградвугілля» Дніпропетровської області.

У 1975—1990 роках — директор Донецького державного науково-дослідного вугільного інституту (ДонВУГІ) Донецької області.

Потім — на пенсії в місті Донецьку. Очолював Фонд соціального захисту гірничих інженерів і спеціалістів вугільної промисловості Донецької та Луганської областей.

Нагороди[ред. | ред. код]

  • ордени
  • медалі
  • лауреат премії Ради Міністрів СРСР
  • «Заслужений шахтар України»

Джерела[ред. | ред. код]