Сигаревич Дмитро Дмитрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Дмитро́ Дми́трович Сигаре́вич (18681914) — український педагог і громадський діяч. Псевдонім — Дм. Корнич.

Біографія[ред. | ред. код]

Родом із Волині. По закінченні Новоросійського університету в Одесі — учитель гімназій в Одесі (до 1907 року). Був директором сирітського дому в Одесі, членом відділу міської «Просвіти».

Активний діяч Одеської громади. За її дорученням був у зв'язках з Галичиною.

Одеська «Просвіта» задумала заснувати в місті невеликий фонд імені громадського діяча та педагога, неофіційного голови й ідеолога місцевої громади Леоніда Смоленського для видання книжок історичного змісту. Першу книжку — його біографію — взявся писати Сигаревич. Він звернувся, зокрема, до Євгена Чикаленка з листом, в якому навів анкету з 16 пунктів, котрі стосувалися життя і діяльності його героя. Але, очевидно, запроектований фонд не було створено, бо видавати написану книжку взялася львівська «Просвіта». Від 1907 - директор чоловічої гімназії у селищі Кам'янському (нині місто Дніпродзержинськ) Катеринославської губернії.

Запрошений до Кам'янського власниками Дніпровського металургійного заводу Д. Сигаревич виявив там блискучий адміністративний і педагогічний талант - школа була поставлена зразково і видавалися навіть друковані звіти про організацію шкільної справи в цій інституції. Заслугою першого директора стали організація при гімназії оркестру, хору, сокольської гімнастики. За свідченням сучасників, Сигаревич з великою любов'ю ставився до своїх вихованців, невтомно стежачи не тільки за їхнім вихованням, а й за здоров'ям; здійснюючи спільно з лікарем часті обстеження. Багато праці ним вкладено і в створення гуртка місцевих педагогів.

Однак у Дмитра Сигаревича були не тільки прихильники: «Власники заводу втручалися в педагогічні справи і Дмитро Дмитрович мав відмовитися від роботи в невідповідних умовах». (Андрій Ніковський). Як писала одна з місцевих газет, не бажаючи знаходити офіційних засобів для боротьби з тими, кому не імпонували його методи педагогічної праці, він вирішив після майже 10-років самостійної діяльності прийняти місце інспектора і виїхати з Кам"янського. У його ж вихованців і тих, кому були небайдужі інтереси місцевої гімназії, збереглися теплі спогади про свого першого директора.

Згодом Сигаревич - директор комерційної школи в Олександрівську.

Вів відділ «Місцева хроніка» в журналі «По морю и суше».

Автор нарисів про українську народну творчість, зокрема про думи.

Помер у березні 1914 року в Олександрівську (нині Запоріжжя), там і похований.

Література[ред. | ред. код]

  • Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж ; Нью-Йорк : Молоде життя ; Львів ; Київ : Глобус, 1955—2003.. Словникова частина.
  • Чабан Микола .Син волинської землі: [Перший директор Кам'янської чоловічої гімназії Д. Сигаревич] // Думка (Дніпродзержинськ). — 1992. — 13 жовтня.
  • Чабан Микола. Він зачаровував учнів: [Перший директор Кам'янської чоловічої гімназії Дм. Сигаревич, 1868 — 1914 рр.] // Зоря (Дніпропетровськ). — 1997. — 7 серпня.
  • Чабан Микола. Перший директор Кам"янської гімназії // Чабан Микола. Мандрівки старим Кам"янським. Дніпропетровськ, ІМА-прес, 2004.
  • Сигаревич Д. Д. Тридцатилетие педагогической, общественной и литературной деятельности директора Александровского городского Коммерческого училища И. Я. Акинфиева. — Александровск, 1910. — 30 с.
  • Сигаревич Д. Д. Частная инициатива в учебном деле // Летописи Историко-филологического общества при Новороссийском университете. — Т. 15. — Одесса, 1906.

Посилання[ред. | ред. код]