Склероз

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Склероз (медицина)
Мікрофотознімок субепітеліального склерозу (середня третина знімку). ГЕ.
Мікрофотознімок субепітеліального склерозу (середня третина знімку). ГЕ.
Класифікація та зовнішні ресурси
MeSH D012598

Склеро́з — заміна паренхіми органів щільною сполучною тканиною. Склероз не є самостійним захворюванням, а служить патоморфологічним проявом іншого основного захворювання.

Причинами склерозу можуть бути різноманітні процеси: запалення, розлади кровообігу, порушення обміну речовин, вікові зміни. В умовах патології склеротичні зміни розвиваються в стінках кровоносних судин (атеросклероз), в серці (кардіосклероз), нирках (нефросклероз), легенях (пневмосклероз), кістках (остеосклероз, мелореостоз), інших органах і тканинах.

Оскільки центральна нервова система побудована цілком з нейроектодерми, в ній відсутні елементи сполучної тканини, тому в невропатології склерозом внаслідок історично сформованих традицій називають також гліоз — глія заміщає загиблу нервову тканину (наприклад, лобарний склероз).

У розмовній мові «склерозом» часто називають порушення пам'яті, як правило, пов'язуючи це з літнім віком. Ймовірно, таке значення слова походить від поняття «атеросклероз судин головного мозку» — медичного стану, характерного для літніх людей внаслідок вікових змін.

Виділяють первинний (дифузний, гіпоксичний) і вторинний (замісний, постнекротический) склероз.

Прикладами склерозу є:

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]