Служіння храмове

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця стаття містить текст, що не відповідає енциклопедичному стилю. Будь ласка, допоможіть удосконалити цю статтю, погодивши стиль викладу зі стилістичними правилами Вікіпедії. Можливо, сторінка обговорення містить зауваження щодо потрібних змін. (вересень 2011)

Служіння - інші назви:служба, праця, робота, латинське office, санскритське і староіранське карма. Виконання завдань і досягнення цілей.

Три речі чітко відрізняють людей від звірів і перетворюють їх на громадян суспільства. Це мислення (здатність мислити), мова (здатність розмовляти) і праця (здатність працювати - виконувати осмислені дії з певною метою). Тому не дивно, що люди знають про їх важливість зі старожитніх часів і ними було створено багато понять для їх опису.

Так для опису цих суспільних явищ вже в стародавні часи в старослов'янській мові зафіксовані такі слова "раб" (у значенні робітник), "слуга", робота, служба та інші.

Служитель - слуга, раб, робітник, офіцер.

Служіння на Близькому Сході у стародавні часи[ред. | ред. код]

Ще в стародавніх культурах і храмових господарствах Близького Сходу (Шумер, Вавилон, Ассирія, Єгипет, Ізраїль і т.д.) розвивається бачення людини як "раба Божого" тобто істоти, життя якої полягає в тому, щоб служити Богу, Творцю всесвіту і виконувати ті завдання, які перед нею ставляться в житті, займатися певним "служінням", іншими словами - кожна людина у житті має певну роботу або "карму" (санскрит.). Таким чином починає розвиватись вчення, що розглядає все життя людини як службу Богу, як богослужіння.

Саме на Близькому Сході вперше в історії людства з'являються великі господарства, які в літературі також називають державами, храмовими господарствами, містами, поселеннями тощо, а сучасною мовою можуть класифікуватись як міжнародні корпорації. Основу цих господарств складали поселення людей, які належали до певного храму. В цих містах-храмах існував поділ праці і своя ієрархія служителів (жерців) - прості робітники (раби), воїни і писарі (вчені, бухгалтери) лікарі і вчителі, управлінці. Ціллю існування корпорації проголошувалось служіння Богу (за іншими даними - богам), що виражалось в розвитку і благоустрою храмового господарства, побудові нових храмів, народженні дітей, святкуванні свят на честь Бога (богів).

З часом у храмових господарствах Близького Сходу просте населення (нижчий прошарок служителів храмів - раби) почали використовуватись настільки, що це дало підстави сучасним історикам ввести поняття рабовласництва і говорити про рабовласницький період в історії людства. Це часто було пов'язано з тим, що люди, які займали вищі посади (наприклад фараони у Єгипті чи правителі Вавилону) прогошували себе намісниками або живим втіленням Бога (богів) на землі, з точки зору вчення про служіння забуваючи про звичайних людей, вели постійні війни за вплив між храмами-державами та інше.

Це призвело до появи на Близькому Сході людей, які стверджували, що у світі існує лише один Бог (можливо під різними назвами). Одна з таких груп людей пізніше стала відома як євреї (єврейський народ) і утворила державу Ізраїль.

Служіння у Європі в дохристиянські часи[ред. | ред. код]

Про особливості розвитку ідеї служіння у стародавній Європі до нас дійшло мало даних. Основні джерела стосуються історії стародавньої Греції та Римської імперії.

В ті часи, коли на Близькому Сході вже процвітали храмові господарства в стародавній Греції і Римі продовжували існувати примітивні, родо-племінні форми господарювання. Поступово, під впливом контактів з фінікійцями (представниками храмових господарств Близького Сходу) в Грецію також проникають близькосхідні храмові господарства, але тут їх вигляд і значення у суспільному житті під впливом навколишніх умов, зокрема іншого світогляду сильно змінюються, в поняття рабства, рабовласництва і т.д. починає вкладатися дещо інший зміст, люди діляться на вільних, які "не працюють" і рабів, які працюють на вільних. Тобто в поняття праця і служіння, зокрема служіння богам вкладається інший зміст ніж на Близькому Сході. Як це не дивно, але саме це можна розглядати як початок сучасного ринкового господарства, де люди не служать Богові, а борються за місце під сонцем, з точки зору стародавніх близькосхідних так само як і сучасних християнських концепцій насправді здійснюючи це служіння у інший спосіб.

Християнська епоха[ред. | ред. код]

Християнська епоха приносить у світ нове бачення служіння, багато важливих елементів якого взяті зі світогляду жителів Близького Сходу і частково, Римської імперії.

У сучасному підручнику Закону Божого дається наступне визначення богослужіння - "богослужінням в цілому називається богопочитання або догоджання Богу добрими думками, словами і ділами, тобто виконання Божої волі."

Іслам на Близькому Сході[ред. | ред. код]

Іслам на Близькому Сході остаточно поширює ідею служіння єдиному Богу і ідею людини як раба Божого. Цікаво, що в арабській мові багато імен, які виражають цю ідею, напр. Абдулла (раб Божий), Абдуррахман (раб Милостивого), Абдульмалік (раб Господа) та ін.

Служіння на Русі[ред. | ред. код]

Саме з часів Київської Русі йдуть сучасні українські слова раб, робота, робітник, слуга, служба, служити, службовець, служіння. Такі словам як раб, слуга і робота ймовірно були присутні у слов'янських мовах ще в дохристиянські часи, але з поширенням християнства в них було вкладено дещо інший, новий зміст. Саме в цей час зафіксовано вживання понять раб Божий, слуга Божий, богослужіння та інші.

Цікава також поява таких форм звертання як Господь, пан, господар і поняття господарство, які виражають ту саму ідею служіння по іншому, називаючи Бога - Господом або Господарем, керівником Всесвіту (Господарства) і звертаючись до людини з повагою як до пана, господаря, керівника господарства на службі Божій. Подібні звертання простежуються також у Європі - сер, місьє, Herr та інші.

Служіння в Середньовічній Європі[ред. | ред. код]

Сучасні слова української мови офіс, офіцер, офіційний та інші запозичені з європейських мов, які в свою чергу запозичили це слово з латини, мови церкви і суспільств Заходу протягом 2000 років, де воно мало вигляд oficium (служба, богослужба) і походить від слова offere.

Служіння в часи XVII-XX ст[ред. | ред. код]

В цей час, у зв'язку з поширенням у світі безбожжя і безбожної матеріалістичної філософії, поняття служіння набуває світського характеру. З'являються поняття про служіння суспільству (суспільне служіння) замість богослужіння, поняттю богослужіння надається вузький зміст - "служіння Богу в храмі", з'являються поняття рабовласництва, служителя культа, службовця, слуги народу і т.д. Використання понять раб Божий, богослужіння і т.д. у їх старих значеннях зберігається переважно у середовищі віруючих людей (старообрядці, українські селяни і т.д.). Варто також звернути увагу на значний вплив Радянської влади по насадженню безбожжя на підвладних їй землях.

XXI ст., єдність глобального суспільства[ред. | ред. код]

В XXI ст. у зв'язку з переосмисленням ролі і значення віри в Бога в житті суспільства, стародавнє православне розуміння поняття служіння поступово повертається в Україну і знаходить визнання в очах людей. Разом з тим безбожницьке світське (атеїстичне) розуміння поняття служіння продовжує так само широко вживатись. Паралельно з цим в українському суспільстві поширюються розуміння служіння, характерні для вчень країн Заходу (в католицизмі і протестантстві) і Сходу (іслам, буддизм, конфуціанство, індуїзм).

Див. також:

  1. Суспільне служіння
  2. Богослужіння
  3. Бгакті
  4. Карма
  5. Раб
  6. Робота
  7. Слуга
  8. Служба
  9. Офіс
  10. Офіцер

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Служіння_храмове&oldid=40431913