Сначичі
| Сначичі | |
| Країна |
.svg){kind=small} Хорватське королівство |
|---|---|
Родина Сначичів, яку іноді називають Свачич і Свадчич, була одним із дванадцяти знатних родин Хорватії, згаданих у Pacta conventa та Супетарському картулярії. Серед найстаріших відомих членів родини Петар Свачич, який, ймовірно, був останнім хорватським королем хорватського походження.[1][2]
Найдавнішим відомим предком роду є жупан Юрай Сначич, один із дванадцяти шляхтичів, згаданих у Pacta conventa (1102). За додатком до Супетарського картулярію, баном у Хорватському королівстві під час правління хорватського короля Деметрія Звонимира був Петар Сначич, який часто є родичем останнього хорватського короля Петара Свачича.[3]
Відомостей про родину мало. У 1343 році був записаний якийсь Гойслав, син людини на ім'я Prodi de Saucichorum у Кліській жупанії. Деякі історики також припускають, що шляхтич Домальд із Сідраги (бл. 1160—1243) був членом роду, але це неможливо достовірно підтвердити.[3]
Членом племені в першій половині XIV століття був Неліпак (generationis Suadcich), голова роду Неліпичів з Цетини, який є кадетською гілкою роду Сначич.[3]
Цілком імовірно, рід Сначичів вимер за батьківською лінією після смерті бана Івана III Неліпича в 1435 році, а їхню спадщину король Сигізмунд передав Матку та Петру Таловцям.[3]
- Іван Неліпич
- Іван II Неліпич
- Іван III Неліпич
- Єлена Неліпич — королева Боснії
- ↑ Švob, Držislav (1956), Pripis Supetarskog kartulara o izboru starohrvatskog kralja i popis onodobnih banova (PDF) (Croatian) , Zagreb: Školska Knjiga, с. 101—117, архів оригіналу (PDF) за 14 травня 2014, процитовано 2 лютого 2023
- ↑ Fine, John V. A. (Jr.) (2010), When Ethnicity Did Not Matter in the Balkans: A Study of Identity in Pre-Nationalist Croatia, Dalmatia, and Slavonia in the Medieval and Early-Modern Periods, University of Michigan Press, с. 68, ISBN 0-472-02560-0
- ↑ а б в г Croatian Encyclopaedia, 2011.
- Croatian Encyclopaedia (2011), Snačići