Соколов Микола Опанасович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search

Микола Опанасович Соколов (нар. 15 жовтня 1886(18861015), Одеса — пом. 25 жовтня 1953) — історик античності та мистецтва

Життєпис та науковий доробок[ред.ред. код]

Народився 15.10.1886 в Одесі.

Його батько працював інженером-технологом, мати — вчителем музики. Середню освіту отримав у 4-ї міській гімназії, яку закінчив у 1905 та поступив на історико-філологічний ф-ет Імператорського Новоросійського університету, але вже восени за участь в студентських виступах під час єврейських погромів був заарештований на шеститижневий строк тюремного ув'язнення та відрахований з ун-ту без права поновлення.

Від лютого 1906 до липня 1907 служив матросом на пароплавах «РОПИТ». У серпні 1907, після амністії, знову вступив на історико-філологічний факультет та одночасно працював в археологічному музеї ОТІС. Під керівництвом проф. Е. Штерна, працював над читанням надписів на фрагментах мармурових плит та описуванням музейного майна. Результати цієї роботи увійшли до виданого в 1908 каталогу музею. 1909 брав участь в археологічних розкопках в Червоній Горки (Херсонська губ.). 1911 закінчив Імператорського Новоросійського університету і був залишений для підготовки до професорського звання з відрядженням до Варшавського ун-ту, але вже восени його переведено до С.-Петербургу, де він став стипендіатом ун-ту та студентом Археологічного ін-ту, навчання в якому припинив через направлення міністерством народної освіти у відрядження заграницю.

В Галле вивчав стародавні мови, в Берліні — стародавню історію і музеєзнавство, в Парижі слухав лекції по історії мистецтв, в Італії вивчав музеї та брав участь в археологічних розкопках Помпеї, у Греції вивчав грецькі стародавності та на Криті брав участь в розкопках стародавніх міст. 1913 з відзнакою закінчив археологічний ін-ут, отримав звання дійсного члена Імператорського археологічного товариства та склав іспити на ступень магістранта по кафедрі загальної історії, а восени 1915 на засіданні спеціальної комісії Петербурзького ун-ту захистив дисертаційне дослідження на тему «Пам'ятники грецького мистецтва в Афінах епохи Перикла», за яке отримав вчений ступень магістра загальної історії.

Від цього часу до грудня 1916 як приват-доцент працював на кафедрах загальної історії ун-ту і ОВЖК та викладачем середніх навчальних закладів. До того ж був дійсним членом військово-історичного та археологічного товариств.

У грудні 1916 за зберігання нелегальної літератури та переховування в своїй квартирі революціонерів М. Соколов був звільнений зі всіх посад та під наглядом поліції висланий з Петрограду. Переїхав до Житомира, де працював викладачем земських педагогічних курсів (в 1919 реорганізовані в ІНО), музичній школі та партшколі. Одночасно з педагогічною роботою займав різні адміністративні посади: голова Ради художньо-промислового училища, завідуючий відділом соціалістичної культури робітничо-селянської інспекції, завідуючий підвідділом мистецтв при губ. відділі народної освіти, голова комітету службовців того ж відділу. Працював над питаннями історії класової боротьби та професійного руху, наслідком чого стали два підготовлених посібника.

У жовтні 1923 прийняв рішення переїхати до Одеси, де починаючи з 1923/24 н. р. працює в різних закладах вищої школи: ОІНГ — історія класової боротьби та загальна історія; ОІНО — історія первісної культури та історія професійного руху; ОІОМ — історія мистецтв та класичне мистецтво. У ці роки його наукова робота була зосереджена в ОКК при ВУАН, на засіданнях якої виступав з доповідями про історію мистецтва, соціальну сутність мистецтва, історію цензури в Одесі.

Після реорганізації на початку 1930-х системи вищої освіти продовжує працювати відразу в декількох закладах: педагогічному ін-ті, художньому училище, ін-ті інженерів цивільного та комунального будівництва, українському педагогічному ін-ті. Із вступом в дію постанови Всесоюзного комітету по справам Вищої Школи СРСР від 1938, про скасування рішення НКО УРСР від 1930 про затвердження посади професора у вищих навчальних закладах, для отримання вченого звання професора йому було необхідно захистити докторську дисертацію. Одна з її глав («Про французькі салони XVII і ХVIII ст.») була заслухана у лютому 1940 на засіданні кафедри загальної літератури педагогічного ін.-ту та схвалена.

Під час окупації німецько-румунськими військами Одеси з родиною залишився у місті. Від 1.12.1941 до серпня 1943 працював директором Одеського художнього училища (в серпні 1942 перейменоване в Академію витонченого мистецтва), з 28.09.1942 проф-м західноєвропейської літератури Румунського королівського ун-ту (створеного на базі ОДУ), а від 29.09 до 26.11 1942 року був деканом історико-філологічного ф-ту. Виступив офіційним опонентом на захисті докторської дисертації В. Селінова.

Після встановлення в Одесі радянської влади 3.05.1944 був заарештований. У постанові на арешт були висунуті звинувачення: діяльність в «Ін-ті антикомуністичних досліджень та пропаганди» при ун-ті; співробітництво з італійською розвідкою, основним доказом чого були прочитані п'ять лекцій на тему історія італійської культури по запрошенню італійського консула в Одесі, в яких вчений хвалив фашистський лад в Італії; будучи директором Академії витонченого мистецтва організував публічні курси італійської мови та культури, де також вів фашистську пропаганду; у 1943 в «Літературній газеті» помістив статтю «Японское искусство и его влияние на искусство Европы», в якій також «на відміну радянської влади хвалив Японію». Після багатомісячних допитів М. Соколов був змушений визнати свою провину, а 2.12.1944 приговором Військового Трибуналу військ НКВС його було засуджено до 10 років позбавлення волі у ВТТ з поразкою прав строком на 5 років. Провів в таборах майже весь призначений строк, Помер 25.10.1953.

1993 його було реабілітовано. На протязі всього наукового життя основним аспектом дослідницької діяльності залишалась історія мистецтва від античності до нового часу. Підтвердженням цього є магістерська робота вченого, яку він присвятив вивченню пам'ятників грецького мистецтва за часів найвищої могутності Афін у період правління Перікла та праця про життя і творчість видатного голландського художника, майстра реалістичного живопису — Рембранта. Наукове захоплення тісно пов'язане з його навчально-методичною діяльністю, наслідком чого стали опубліковані курси лекцій з історії античного мистецтва.

Праці[ред.ред. код]

  • Les épisodes de l'activité de la censure russe. — Paris, 1912;
  • Quelques épisodes de la vie des étudiants russe en 1905 année. — Paris, 1912;
  • Воскресшая Помпея. — Рим, 1912;
  • «Великая эпопея». Очерки отечественной войны 1812 г. — СПб., 1912;
  • На развалинах Кносса и Феста. — Афины, 1913;
  • История военно-учебных заведений в России. — СПб., 1914;
  • Памятники греческого искусства в Афинах эпохи Перикла. — СПб., 1915;
  • Доисторический человек и доисторическая культура. — СПб., 1916;
  • Лекции по истории античного искусства. — СПб., 1916;
  • Історія античного мистецтва. Курс лекцій. — Житомир, 1922;
  • Нариси з історії Одеської цензури. — Одеса, 1924; Рембрандт. — М., 1937.

Література[ред.ред. код]

  • Вісник ОКК при ВУАН. — Ч. 1. — Одеса, 1924. — С. 2; Ч. 2-3. — Одеса, 1925. — С. 3;
  • Одеський Мартиролог. Т. 1. — Одеса, 1997. — С. 493;
  • Малинова Г. Л. Трудная тема (На материале архивно-следственных дел № 14019-п и 26277-п архива УСБУ в Одесской области) // Одеський Мартиролог. Т. 2. — Одеса, 1999. — С. 750–772;
  • Покровский, Варнеке, Соколов и другие: изменники или жертвы трагедии? // Смирнов В. А. Реквием ХХ века. — Одесса, 2001. — С. 159–178;
  • Левченко В. В. Из истории исторической науки: профессор Николай Афанасьевич Соколов (1886–1953) // Юго-Запад. Одессика.- Вып. 6. — Одесса, 2008. — С. 227–247.