Апеляція

Апеля́ція (лат. appellatio — звернення) — оскарження ухвали, постанови нижчої інстанції (звичайно судової) перед вищою. Також у значенні звернення до кого-, чого-небудь за підтримкою, порадою.

Апеляція — одна з форм оскарження судових рішень у цивільних і кримінальних справах до суду вищої (апеляційної) інстанції, що має право переглядати справу. Апеляційне провадження як важлива гарантія справедливості судових рішень існує в переважній більшості сучасних держав, які належать до різних правових систем, як основна (наприклад, у Великобританії) або одна з основних форм перегляду судових рішень (у США, Франції, Німеччині та ін.). Апеляційна інстанція переглядає справу в повному обсязі або в певній її частині як з фактичних, так і з юридичних підстав, але в межах скарги, поданої стороною в процесі. Як і суд першої інстанції, апеляційна інстанція розглядає справу по суті і, провівши власне дослідження доказів, приймає рішення, яке замінює рішення нижчого суду, хоча за своїм змістом воно може бути таким самим.

Див. також

• Касація

Посилання

• Кримінально-процесуальний кодекс України — Подача апеляції
• Наслідки подання апеляції
• Зразок апеляційної скарги
• Апеляційне узгодження //Словник фінансово-правових термінів / за заг. ред. д. ю.н., проф. Л. К. Воронової. – 2-е вид., переробл. і доповн. – К.: Алерта, 2011– 558 с.