Аладаглар: відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Vovin (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
Vovin (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
||
Рядок 9: | Рядок 9: | ||
| координати = |
| координати = |
||
| тип = |
| тип = |
||
| вік = близько 250 |
| вік = близько 250 млн. років |
||
| останнє_виверження = |
| останнє_виверження = |
||
| перше_сходження = Австрійський геолог Franz Schaffer в 1900 р. на пік Аладжа Баши |
| перше_сходження = Австрійський геолог Franz Schaffer в 1900 р. на пік Аладжа Баши |
||
| класичний_маршрут = "Транс-Торос" за ниткою: село Чукурбаг - долина Караялак - перевал Челікбуйдуран - плато Єдігьоллєр - долина Хаджер - с.Капузбаши - водоспади Капузбаши. |
|||
| класичний_маршрут = "Транс-Торос" |
|||
| мапа = |
| мапа = |
||
| мапа_підпис = |
| мапа_підпис = |
Версія за 02:54, 14 листопада 2008
Аладаглар | ||||
Панорама південної частини масиву Аладаглар з вершини піку Емлер (3723). В центрі панорами пік Кизилкая. | ||||
37°48′27″ пн. ш. 35°14′01″ сх. д. / 37.80760000002777588° пн. ш. 35.233700000027774024° сх. д.Координати: 37°48′27″ пн. ш. 35°14′01″ сх. д. / 37.80760000002777588° пн. ш. 35.233700000027774024° сх. д. | ||||
Країна | Туреччина[1] | |||
---|---|---|---|---|
Регіон | Кайсері | |||
Розташування | Туреччина, в межах провінцій Адана, Кайсері та Нігде | |||
Система | Центральний Тавр (Таурус/Торос) | |||
Тип | гірський хребет[1] | |||
матеріал | осадові гірські породи | |||
Висота | пік Кизилкая, 3767 м | |||
Площа | 550 км² | |||
Вік | близько 250 млн. років | |||
Перше сходження | Австрійський геолог Franz Schaffer в 1900 р. на пік Аладжа Баши | |||
Маршрут | "Транс-Торос" за ниткою: село Чукурбаг - долина Караялак - перевал Челікбуйдуран - плато Єдігьоллєр - долина Хаджер - с.Капузбаши - водоспади Капузбаши. | |||
Аладаглар у Вікісховищі |
Аладаглар - найвищий хребет Центрального Тавру на півдні Туреччини. Чотири з його вершин перевищують 3700 і багато вершин - 3500 м. До числа найвищих вершин відносяться Кизилкая (3767), Дімерказик (3756), Калди (3736), Емлєр (3723) та Кизил`яр (3654).
Середземноморський клімат приморських схилів Тавру характеризується жарким безхмарним літом і дощовою зимою. Сума річних опадів змінються от 800-1300 мм на зовнішніх схилах до 500-900 на внутрішніх, що дивляться вглиб Туреччини.
Високогірна частина масиву Аладаглар зазнавала зледеніння під час Четвертичного періоду. Рельєф масиву відноситься до Піренейського типу. Льодовикова ерозія є домінуючим фактором у розвитку морфології рельєфу Аладаглару і спричинила утворення числених льодовикових долин, цирків, зубчастих хребтів та піків.
Аладаглар є популярним об'єкт туризму (трекінгу) і альпінізму.
В 1995 році 55 тис. гектарів центральної частини масиву було оголошено Національним парком Аладаглар.
Посилання
Галерея
-
Скеля Пармак-Кая в долині Акшам Пинарі
-
Вхід в долину Караялак
-
На перевалі Челікбудуран
-
Долина Хаджер