Проєкт MOSE

Вигляд споруд проекту MOSE з висоти пташиного польоту на півночі протоки Лідо

Проект MOSE ( акронім від італ. Mo dulo S perimentale E lettromeccanico, Експериментальний електромеханічний модуль) - технічний проект, призначений для захисту від повеней Венеції та інших населених пунктів на узбережжі Венеціанської лагуни в Італії. Це інтегрована система захисту, яка складається з низки мобільних шлюзів, що дозволяють ізолювати Венеціанську лагуну від Адріатичного моря, коли приплив перевищує нормальний рівень (110 см) і може досягати 3 метрів. Разом з іншими додатковими заходами, такими як зміцнення берегів, підняття пристаней і захист берегів і поліпшення навколишнього простору що оточує лагуну, ці ар'єри будуть захищати Венецію від таких екстремальних ситуацій, як повінь і геоморфологічна деградація. Роботи з проекту розпочалися в 2003 році в протоках Лідо, Маламокко і Кіоджа, що з'єднують лагуну з морем, і через які вода прибуває під час припливів. Проект здійснюється силами інженерів компанії FIAT.

Consorzio Venezia Nuova відповідає за роботи від імені Міністерства інфраструктури та транспорту - Венеціанської водної адміністрації. Будівництво розпочалося одночасно у 2003 році на всіх трьох лагунних водотоках, а станом на червень 2013 року, понад 85% проекту було завершено.

Походження назви

До того як було введено акронім для опису всієї системи захисту від повеней, воно означало прототип в масштабі 1: 1 шлюзу випробуваного між 1988 і 1992 роками в протоці Лідо.

Назва MOSE також обігрує італійське ім'я Мойсея - Mosè. Який, згідно Біблії, перетнув суходолом Червоне море.

Обгрунтування

Мапа Венеціанської лагуни

MOSE є складовою Генерального плану заходів щодо захисту Венеції та лагуни, започаткованої Міністерством інфраструктури в 1987 р. через Венеціанську водну адміністрацію (робочий орган міністерства на території лагуни) та концесіонера Consorzio Venezia Nuova.

Паралельно з роботами зі спорудження MOSE, Венеціанська водна адміністрація та Венеціанська місцева влада піднімають пристані і захищають мостові у місті для захисту споруджуваних районів в лагуні від середніх і високих припливів до 110 см - висоти, на якій будуть вступати в роботу мобільні перешкоди. Ці заходи надзвичайно складними, зокрема, стосовно до таких міст як Венеція і Кіоджа, де підняття має враховувати тонкий архітектурно-монументальний контекст. Заходи спрямовані на поліпшення навколишнього оточення лагуни націлені на уповільнення деградації геоморфологічних структур внаслідок осідання ґрунтів, евстатичних коливань рівня моря і ерозії, внаслідок хвиль та підмивання берегів. Роботи проводяться по всьому басейну лагуни для захисту, відновлення і ренатуралізації солончакових боліт, ват і мілин, відновлення навколишнього середовища малих островів і поглиблення дна каналів і проток лагуни.

Важливою справою є реалізоване в промисловому районі Маргера, в центрі лагуни, перешкода забруднення, шляхом захисту островів що раніше використовувалися в якості сміттєзвалищ, об'єднання і зміцнення промислових каналів і видалення забруднюючих донних відкладень.

Мета

Метою проекту MOSE є вирішення проблеми повені, від якої з давніх часів страждає Венеція та інші містечка і села на узбережжі лагуни щоосені, щозими та щовесни. Хоча приплив в басейні лагуни нижчий, ніж в інших районах світу, де він може досягати до 20 метрів, феномен може стати значним якщо він пов'язаний з атмосферними і метеорологічними чинниками, такими як тиск і вплив бори (північно-східного вітру, що дме з боку Трієста) або сірокко (гарячого південно-східний вітер), який проштовхує хвилі у Венеціанську затоку. Феномен також посилюється дощами і прісною водою, проникаючою в лагуну з водозбірного басейну на 36 притоках представлених річками і каналами.

Збільшення частоти та інтенсивності повеней також пов'язано з іншими природними і штучно створеними причинами, які видозмінюють гідравлічну або геоморфологічну структуру лагуни, такими як осідання ґрунтів і евстатичне коливання рівня моря (протягом XX століття земля в лагуні опустилася на 23 см щодо середнього рівня моря); великий ерозійний вплив моря як результат деяких рукотворних заходів для полегшення портової діяльності (буни, штучні канали) і створення промислового району Маргеріт і збільшення підмивання причиною чого стали теплоходи. Створення промислового району Порто-Маргера. У майбутньому явище високої води може ще більше ускладнитися через передбачуване зростання рівня моря в результаті глобального потепління.

Надзвичайно висока повінь спостерігалася в місті в різні роки протягом усього XX століття: повінь в листопаді 1966 року (194 см), 1979 (166 см), 1986 (158 см), 1951 (151 см), 1936 та 2002 (147 см ), 1960 (145 см), 1968 і 2000 (144 см), 1992 (142 см), 1979 (140 см). Всі величини були зафіксовані на станції Punta della Salute у Венеції, де спостереження за приливами ведеться з 1897 року.

Опис проекту

Проект передбачає встановлення 78 величезних порожніх бар’єрів на початку кожної з трьох бухт, що з’єднують Венеціанську лагуну з Адріатичним морем.

У разі загрози паводку – коли припливна хвиля значно перевищить звичні 110 см – повітря під тиском наповнить щити-резервуари, й вони піднімуться вгору по укріплених на дні стрижнях, блокуючи припливні течії.

За відсутності припливної небезпеки повітря буде випущено, й щити знову опустяться на дно.

Загальна вартість робіт, початих десять років тому, становить майже 7 мільярдів євро. Завершення проекту планувалося на 2016 рік. Але роботи гальмуються через економічну кризу в Італії.