Бора

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Бора Богдан.
Бора в Нині, Хорватія

Бора (італ. bora, від грец. βορέας — північний вітер) — холодний, сильний та поривчастий місцевий вітер катабатичної природи[1], що дме з вершин невисокого хребта, розташованого на узбережжі водного басейну (море, озеро) у зимовий сезон[2][3]. Повітрепад, що посилюється у звуженнях рельєфу[4]. Зазвичай незначного вертикального розвитку (декілька сот метрів).

Назва[ред. | ред. код]

У давньогрецькій міфології крилатий бог північного вітру називався Бореєм (дав.-гр. Βορέας), звідси й пішла назва цього вітру[1][5]. Давні греки називали північний вітер дав.-гр. μπόρα (βοράς), римляни північно-східний — лат. bora[6]. У південних слов'ян, що живуть на узбережжі Адріатичного моря цей вітер має назву: сербохорв. bura, словен. burja. Проте етимологічний зв'язок між слов'янським терміном буря, що походить від дієслова *burĭti, не встановлено. Вважається що слов'яни його успадкували від місцевих мешканців Римської імперії[7]. Існує припущення щодо етимології назви вітру від праіндоєвропейського кореня *gworhx-, що означав «гора». Від нього походять німецькі орографічні терміни нім. burg, berg[8].

Географія[ред. | ред. код]

Бора у помірних широтах Північної півкулі часто з'являється на північно-східних гористих узбережжях великих водойм, де досить невисокі гори (400—600 м) відгороджують значні плоскогір'я або рівнини на яких накопичується значні маси холодного повітря[4]. У ряді регіонів Північної півкулі історично має власні назви[1][2][3][4]:

У Егейському морі бороподібні вітри мають північний напрямок[4]. У ряді місцевостей ефект бори може спостерігатися і в глибині континенту, там, де є умови для накопичення холодного повітря з навітряної сторони невисокого і довгого хребта і виникнення обвалу повітря з підвітряного, більш теплого схилу[4]. На схилах хребта Чингіз-Тау у Казахстані, берегах Байкалу («сарма, харахаїха»), деяких хребтів Далекого Сходу, океанічного узбережжя Японських островів («оросі»), Землі Франці-Йосифа, затоці Іскендерун Середземного моря («раджас, газія»), південному узбережжі Чорного моря в горах Тавр бора має характер стокових вітрів[4].

Місцевості часто повторюваних бор виділяються відсутністю лісових масивів, подекуди навіть оголеністю від рослинного покриву, наче після сходження снігової лавини, або каменепаду.

  • «Викрадення Орифії Бореєм», давньогрецька кераміка

    «Викрадення Орифії Бореєм», давньогрецька кераміка

  • «Ороші, що завдає непередбачуваних збитків», Масасумі Мафу, 1853 рік

    «Ороші, що завдає непередбачуваних збитків», Масасумі Мафу, 1853 рік

  • Карта місцевих вітрів Європи, 1887 рік (нім.). Бора позначена в нижньому правому куті як Nordfohn

    Карта місцевих вітрів Європи, 1887 рік (нім.). Бора позначена в нижньому правому куті як Nordfohn

  • Хвилювання на морі під час бори, Сень, Хорватія

    Хвилювання на морі під час бори, Сень, Хорватія

Характерні риси бори мають стокові вітри в міжгірних долинах, катабатичні вітри Антарктиди[4].

Фізика процесу[ред. | ред. код]

Механізм утворення бори

У холодну пору року (взимку і восени) внаслідок різниці температур між поверхнею моря і поверхнею суходолу атмосферний тиск над водоймою знижується (утворюється циклон), а на підвищеною частиною сузодолу навпаки підвищується (утворюється антициклон) утворюється значний баричний градієнт[3][9]. Підсиленню перетоку повітря з підвищеної ділянки до рівня моря сприяє і сила тяжіння[3]. Виникнення ураганної сили вітру викликає географічне положення, взаємне розташування гірських хребтів і вузьких долин, що виходять до моря і накопичують потоки повітря, які намагаються зрівняти утворену нестійкість в атмосфері, ніби в аеродинамічній трубі[3]. З навітряної сторони хребта розвиваються висхідні рухи повітря, а з підвітряного — починається повітрепад[4]. Швидкість якого перевищує 40 м/с, іноді сягаючи 60 м/с[3].

Температура над континентом настільки низька, а перепад висот настільки незначний, що потепління повітря внаслідок адіабатичного процесу під час спуску з гір настільки незначне, що на узбережжі воно все одно відчувається крижаним[9]. Температура взимку нерідко опускається нижче —20° С, максимальний зафіксований перепад температури — 40 °C. Бора спричинює сильний вітер, що здіймає гігантські хвилі, бризки від яких та сконденсована холодним гірським повітрям волога з теплого морського повітря намерзають на переохолоджених поверхнях товстим шаром ожеледі[2].

Класифікація[ред. | ред. код]

Розрізняють окремі види бори[4]:

  • Стокова — коли відбувається стік і обрушення з хилів гір відносно незначної холодної повітряної маси.
  • Внутрішньомасова — коли відбувається перетікання значних повітряних мас через гірський хребет під час руху великого антициклону.
  • Мусонна — коли через гори перетікає подвійний шар теплого і холодного повітря. Над потужним шаром холодного повітря інверсія температури. Це спричиняє внутрішні хвилі на меж і розподілу повітряних мас.
  • Фронтальна — коли відбувається прохід холодного атмосферного фронту над гірським хребтом.
  • Мішана — являє собою комплексне поєдннання двох, або більше попередньо описаних видів.
  • Верхова — коли струмінь холодного повітря огинає гірський хребет на деякій відстані від його поверхні, над більш теплим повітрям на його схилах. Не має проявів у долинах та передгір'ї, лише у атмосферних явищах над горами.

Адріатична бора[ред. | ред. код]

Адріатична бора дме на східному узбережжі Адріатичного моря з гір Динарського нагір'я. Історично місцеві мешканці розрізняють два види: «біла, ясна» (італ. bora chiara), що дме за ясного неба, та «темну» (bora scura; bora scura), коли на вершинах гір і пагорбів збираються хмари, що рухаються вбік узбережжя з дощем або снігом. Перший різновид утворюється за антициклональної погоди[10]. Сильний сухий вітер зменшує вологість повітря, тому в цей час хорвати солять і вивішують пршут. Другий, коли глибокий генуезький циклон проходить над південною частиною Адріатики, де в цей час вирує вітер «юго»[11].

Найпотужніша бора спостерігається у хорватьских горах Велебіт, що 145-км смугою відділяють області з помірно континентальним кліматом від далмаційського узбережжя із середземноморським. Бора — є своєрідним процесом врівноваження під час взаємодії цих двох типів повітряних мас у зимовий період. Море під час бори характеризується короткими високими хвилями з білими бурунами. Маленькі краплі, що їх зривають пориви вітру утворюють «морський дим», що зменшує видимість. Пориви вітру можуть розпочатись в ясний і спокійний день, коли мало що віщує біду. Усе це значно ускладнює судноплавство. Місцеві моряки мають прислів'я: «Коли бора пливе, ти ні!» Рекорди швидкості поривів вітру були зафіксовані в Хорватії поблизу Масленицького мосту на північ від Задару — 248 км/год у грудні 1998 року[12][13][14]; міста Сень та південного порталу тунелю Светий Рок — 304 км/год у грудні 2003 року[15]. Під час аномальних морозів Східноєвропейської хвилі холоду у лютому 2012 року, морська набережна в Сені замерзла внаслідок сильної бори, були повалені дерева, зруйновані дахи будинків. Швидкість вітру сягала 150 км/год, температура знизилась до −14 °C, висота хвиль сягала 7 м[16]. На острові Паг вітер повикидав на берег рибу з моря. У багатьох прибережних містах у водопроводах позамерзала вода[17].

Вітер також характерний для словенської долини Віпава (швидкість поривів вітру сягає 220 км/год)[18], і трохи в меншій — вапнякового Карстового плато (італ. Carso), що височіє над Трієстською затокою і простягається на південь півострова Істрія. У цій місцевості на дахах будинків часто можна спостерігати каміння, що притримує черепицю від сильних поривів вітру, а на вузьких вуличках міст натягнуті троси вздовж стін для підтримки пішоходів.

Новоросійська бора[ред. | ред. код]

На березі Чорного моря своєю борою відома Цемеська бухта на північному сході, що відгороджена від Кубанської низовина відгалуженям Головного пасма Кавказьких гір — Маркотхським хребтом (Варада) (400—650 м). Він тягнеться паралельно узбережжю, уздовж північно-східного берега, і є своєрідною греблею на шляху холодних повітряних мас з півночі. Холодне повітря нагромаджується в котловані перед хребтом, внаслідок чого атмосферний тиск тут зростає. Над морем тепле повітря піднімається, тиск зменшується. Поступово виникає сильна течія, яка «засмоктує» повітря з материка через Маркотхський перевал (430 м). Найсильніша бора виникає коли південь Росії займає відріг Сибірського антициклону, на Чорне море насувається середземноморський циклон з півдня[2]. Перед появою бори на вершинах гір можна спостерігати густі хмари, які місцеві жителі називають «борода». Траплялось, що бора скидала з рейок навантажені залізничні вагони, рвала швартови (троси), якими кораблі кріпляться до пірса, викидала морські судна на берег. Під час сумнозвісної бори 1848 року на морі утворився сильний туман, вирували смерчі. У результаті негоди корабель «Струя» затонув разом із екіпажем, а ще 4 було викинуто на берег[5]. У грудні 1899 року внаслідок бори будинки Новоросійська на набережній вкрилися льодом товщиною близько 2 м, затонули, або були викинуті на берег кораблі. 1928 року було зареєстровано пориви вітру швидкістю 80 м/с[19].

  • Вид на Цемеську бухту з Маркотхського перевалу

    Вид на Цемеську бухту з Маркотхського перевалу

  • Цемеська бухта і Новоросійськ з космосу, Маркотхський хребет вгорі

    Цемеська бухта і Новоросійськ з космосу, Маркотхський хребет вгорі

  • Кораблетроща 1993 року

    Кораблетроща 1993 року

  • Кораблетроща 1993 року

    Кораблетроща 1993 року

  • Наслідки бори 1997 року

    Наслідки бори 1997 року

Економічні наслідки[ред. | ред. код]

Наслідки короткотривалої стихійної події бувають досить руйнівними, особливо для приморських містечок і портового господарства, морського флоту[5]. Через сильне обледеніння морські судна можуть бути перенавантажені й затонути. Від сильного хвилювання судна можуть також бути викинутими на берег[5]. Значна льодова кірка на поверхнях будинків і вулицях міста паралізує комунальне господарство і життя містян, призводить до обриву ліній електропередач, гибелі фруктових дерев у садових господарствах.

Головні шляхи унебезпечення від наслідків стихії:

  • метеорологічні спостереження з станом атмосфери прилеглих районів;
  • завчасне попередження населення установами з надзвичайних ситуацій;
  • відведення кораблів подалі від узбережжя.

Існують різні перспективні проєкти боротьби зі стихією:

  • зменшення перепаду висот у горах;
  • зведення підземних тунелів, що діяли б як запобіжні клапани для скидання надлишкової різниці атмосферного тиску;
  • побудова грандіозних трамплінів у горах для перекидання потоків вітру над прибережними містами;
  • локальний підігрів повітря в місцях його активного переохолодження, з метою руйнування холодного потоку, що рухається до хребта, конвекційними течіями.

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в Bora // Encyclopædia Britannica. Архівовано з джерела 6 листопада 2019. Архівовано з джерела 16 квітня 2021 року. Процитовано 27 квітня 2021.
  2. ↑ а б в г Бора // Большая советская энциклопедия : [в 51 т.] / гл. ред. С. И. Вавилов. — 2-е изд. — М. : Советская энциклопедия, 1950. — Т. 5 : Березна — Ботокуды. — С. 568. (рос.)
  3. ↑ а б в г д е Бора // Краткая географическая энциклопедия : [у 5 т.] / гол. ред. А. А. Григорьев та ін. — М. : Советская энциклопедия, 1960. — Т. 1 : Ааре — Дятьково. — С. 259.
  4. ↑ а б в г д е ж и к Прох Л. З., 1983.
  5. ↑ а б в г д Бора, ветер // Энциклопедический словарь : в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб. : Ф. А. Брокгауз, И. А. Ефрон, 1891. — Т. IV (7) : Битбург — Босха. — С. 384—385.
  6. ↑ Stefano Zecchetto; Francesco De Biasio; Marco Bajo (2005). Features of Scatterometer Wind Observations in the Adriatic Sea. У Fletcher, Caroline A.; Spencer, Tom. Flooding and Environmental Challenges for Venice and Its Lagoon: State of Knowledge. Cambridge: Cambridge University Press. с. 53–58. 
  7. ↑ Snoj, Marko (2003). Slovenski etimološki slovar (вид. 2). Ljubljana: Modrijan. с. 66. ISBN 961-6465-37-6. 
  8. ↑ J. P. Mallory; D. Q. Adams (24 серпня 2006). The Oxford Introduction to Proto-Indo-European and the Proto-Indo-European World. OUP Oxford. с. 121–. ISBN 978-0-19-928791-8. Архів оригіналу за 27 квітня 2021. Процитовано 27 квітня 2021. 
  9. ↑ а б Julius & DeCourcy Ward, 1903.
  10. ↑ Чёрная бора на Адриатике. Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 27 квітня 2021. 
  11. ↑ Ветер в Хорватии на море. Архів оригіналу за 12 квітня 2017. Процитовано 27 квітня 2021. 
  12. ↑ (хор.) A. Bajić, B. Peroš, V. Vučetić, Z. Žibrat. Wind load - a meteorological basis for Croatian standards. — 2001. — С. 501.
  13. ↑ Radic, Jure; Savor, Zlatko; Puz, Goran (23 березня 2018). Report: Extreme Wind and Salt Influence on Adriatic Bridges. Structural Engineering International 13 (4): 242–245. doi:10.2749/101686603777964487. 
  14. ↑ Sesar, Petar; Krecak, Ana (1 січня 2005). Impact of wind on Croatian highways and bridges. IABSE Symposium Report 90 (11): 23–29. doi:10.2749/222137805796270469. 
  15. ↑ Pretplati se > Novi list - Online izdanje. novine.novilist.hr. Архів оригіналу за 27 квітня 2014. Процитовано 27 квітня 2021. 
  16. ↑ Pogledajte kako je jučer bilo u Senju: Bura nosi sve pred sobom, diže čak i krovove!. IndexHR. 8.2.2012. Архів оригіналу за 21 вересня 2017. Процитовано 27 квітня 2021. 
  17. ↑ Viktor Lisac; Ivana Samaržija. Bura izbacuje ribu na obalu, u riječkoj bolnici selili pacijente : [хорв.] : [арх. 22 вересня 2020 року] / Viktor Lisac; Ivana Samaržija // 24sata.hr : вебсайт. — 2012. — 7 veljače. — Дата звернення: 27 квітня 2021 року.
  18. ↑ K. Kl., To. Š.. Ekipe so v stalni pripravljenosti : [словен.] : [арх. 27 квітня 2021 року] / K. Kl., To. Š. // Žurnal24 : вебсайт. — 2012. — 3 februarja. — Дата звернення: 27 квітня 2021 року.
  19. ↑ Новороссийская бора и байкальская сарма : [рос.] // meteoweb.ru : интернет-журнал. — 2008. — 8 октября. — Дата звернення: 27 квітня 2021 року.

Література[ред. | ред. код]

  • (італ.) Corrado Belci. Il libro della bora. — Trieste : LINT Editoriale, 2002. — 144 с. — ISBN 88-8190-184-6.
  • (нім.) F. von Wrangel. Die Ursachen der Bora in Noworossisk // Repertorium für Meteorologie. — 1876. — № 40. — С. 238-240.
  • (нім.) F. Seidel. Bermerkungen über die Karstbora // M. Z.. — 1891. — № 18. — С. 232-235.

Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Бора
Розділи
Прикладні
Блискавка
Елементи
Прилади і пристрої
Атмосферні явища
Організації
Перегляд цього шаблону
  Словники та енциклопедії
Довідкові видання
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Бора&oldid=36037508