Ковенко Михайло Микитович: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Створена сторінка: '''Михайло Микитович Ковенко''' (1888- 19??), український військовий і політичний діяч. == Біог...
 
Немає опису редагування
Рядок 14: Рядок 14:


* [http://www.history.org.ua/?l=EHU&verbvar=Kovenko_M&abcvar=14&bbcvar=18 Інститут історії України НАН України]
* [http://www.history.org.ua/?l=EHU&verbvar=Kovenko_M&abcvar=14&bbcvar=18 Інститут історії України НАН України]
* [http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/Siaj/2009_6-7/4/09igmdvp.pdf]]
* [http://www.ukrnationalism.org.ua/publications/?n=1438 Роман Коваль "Михайло Ковенко – організатор Вільного козацтва"]
* [http://nezboryma-naciya.org.ua/show.php?id=390 Незборима нація]


[[Категорія:Персоналії]]
[[Категорія:Персоналії]]

Версія за 11:46, 10 вересня 2010

Михайло Микитович Ковенко (1888- 19??), український військовий і політичний діяч.

Біографія

Народився 08 листопада 1888 році в селі Грязне Охтирського повіту Харківська губернія. Освіту отримав в Люботинському двокласному училищі (1899), технікум в Альтенбурзі (Німеччина)(1910), Королівському політехнічному інституті Дармштадт (Німеччина)(1910), інженер-механік.

З 1910 потрапляє на військову службу до 1-го Кавказького залізничного батальйону. У 1914 близько 2 місяців працює помічником інженера з обслуговування млинів Харківського відділення торгового дому «Абрам Волкенштейн і сини». З 10.1915 по 07.1916 служить завідувачем технічного бюро відділу механічних майстерень комітету Південно-Західного фронту Всеросійського Земського союзу. З 1916 починає брати активну участь у політичному житті. Вступає до Української соціал-демократичної робітничої партії З 07.1917 член Центральної Ради УНР. Там він представляє і Всеукраїнську Раду робітничих депутатів. Наприкінці року Ковенко уже член Української партії соціалістів-самостійників. Він твердо стоїть на державницьких позиціях, усвідомлюючи водночас, що тільки народна воля може вирішити питання про майбутній державний устрій України. З 17.09.1917 директор Виборчого бюро у складі Генерального секретарства внутрішніх справ. З 12.1917 у зв'язку з початком виборчої кампанії був відряджений на роботу до Вільного Козацтва для його інструктажу з охорони виборів. У 01.1918 командував загонами Вільного козацтва під час оборони Києва. У січні 1918 Київський міських комісар від Української Центральної Ради. 16.01.1918 особливий комендант Києва, брав участь в придушенні заколоту на заводі Арсенал. У січні 1918 провів арешти лівих українських есерів, які пішли на змову з більшовицьким “урядом”. З 09.03.1918 представник міністерства закордонних справ УНР при військовому аташе уряду Німеччини. З 05.1918 директор київського заводу "Арсенал". У 1919 редактор газети "Україна", яка виходила в Кам'янці-Подільському. З 1919 голова Верховної слідчої комісії по боротьбі з контрреволюцією. У 1919 особливий комендант Вінниці та околиць З 1920 - живе на еміграції в Румунії. У 1922 брав участь в організації секції Управи Філії Українського Товариства Ліги Націй у (Румунії).

Посилання