Лема про вкладені відрізки: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Yelysavet (обговорення | внесок)
формулювання леми відносно відрізків
Рядок 40: Рядок 40:
</center>
</center>
тобто, за умовами рівна 0, так що <math>c^' = c</math>, що і треба було довести.
тобто, за умовами рівна 0, так що <math>c^' = c</math>, що і треба було довести.

==Класичне формулювання==
Доведеному твердженню можна придати іншу форму, в якому воно частіше застосовується.

Назвемо проміжком [a,b] (де a < b) множину всіх чисел x, що задовольняють нерівностям
<math>a \le x \le b</math>.
Числа (або "точки") a та b називаються, відповідно, лівим та правим кінцями проміжка, а їх різниця b - a - довжиною проміжка. Неважко бачити, що на [[Числова_вісь|числовій вісі]] проміжку відповідає відрізок (тої ж довжини).

Домовимося говорити, що відрізок <math>[a^',b^']</math> міститься в відрізку [a,b], або вкладений в ньго, якщо всі точки першого відрізка належать іншому, або, що теж саме, якщо
<center>
<math>a \le a^' \le b^' \le b</math>
</center>

''Нехай існує нескінченна послідовність вкладених один в одний відрізків'' <math>[a_1, b_1], [a_2, b_2], ..., [a_n, b_n], ...,</math> ''так, що кожний наступний міститься в попередньому, при чому довжина цих відрізків прямує до 0 зі зростанням n:''

<math>\lim (b_n - a_n) = 0</math>

''Тоді кінці'' <math>a_n</math> ''та'' <math>b_n</math> ''відрізків (з різних боків) прямують до спільної границі''

<math>c = \lim a_n = \lim b_n</math>,

''що являє собою єдину точку, загальну для всіх проміжків.''




== Джерела ==
== Джерела ==

Версія за 18:08, 5 червня 2011

Лема про вкладені відрізки

Загальне формулювання

Нехай існують монотонно зростаюча послідовність дійсних чисел та монотонно спадна послідовність , причому завжди

. (Посилання 1)

Якщо їх різниця пямує до 0, тоді обидві послідовністі мають спільну границю:

Допоміжна теорема для доведення

Якщо варіанти та мають кінцеві границі:

, ,

то і сума (різниця) їх також мають кінцеву границю, причому

Доведення

З умови теореми випливає, що

, , (посилання 2)

де , - нескінченно малі. Тоді

Тут є нескінченно мала по лемі 2. Тоді, користуючись визначенням границі, можна стверджувати, що варіанта має границю, що дорівнює , що і потрібно було довести.

Доведення

Дійсно, при всіх значеннях n маємо: , а значить, зважаючи на (1), і . Зростаюча змінна виявляється обмеженою згори, відповідно, вона має кінцеву границю .

Аналогічно, для спадної змінної будемо мати , так що і вона прямує до кінцевою границі .

Але, відповідно до допоміжної теореми, різниця обох границь

тобто, за умовами рівна 0, так що , що і треба було довести.

Класичне формулювання

Доведеному твердженню можна придати іншу форму, в якому воно частіше застосовується.

Назвемо проміжком [a,b] (де a < b) множину всіх чисел x, що задовольняють нерівностям . Числа (або "точки") a та b називаються, відповідно, лівим та правим кінцями проміжка, а їх різниця b - a - довжиною проміжка. Неважко бачити, що на числовій вісі проміжку відповідає відрізок (тої ж довжини).

Домовимося говорити, що відрізок міститься в відрізку [a,b], або вкладений в ньго, якщо всі точки першого відрізка належать іншому, або, що теж саме, якщо

Нехай існує нескінченна послідовність вкладених один в одний відрізків так, що кожний наступний міститься в попередньому, при чому довжина цих відрізків прямує до 0 зі зростанням n:

Тоді кінці та відрізків (з різних боків) прямують до спільної границі

,

що являє собою єдину точку, загальну для всіх проміжків.


Джерела

Г.М. Фихтенгольц. КУРС ДИФФЕРЕНЦИАЛЬНОГО И ИНТЕГРАЛЬНОГО ИСЧИСЛЕНИЯ. ТОМ 1. Издание седьмое, стереотипное. Издательство "НАУКА". Москва 1969