Рева Віталій Михайлович: відмінності між версіями
Перейти до навігації
Перейти до пошуку
[неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Рядок 27: | Рядок 27: | ||
* голова української науково-технічної спілки працівників автотранспорту та дорожнього господарства; |
* голова української науково-технічної спілки працівників автотранспорту та дорожнього господарства; |
||
* през. [[Федерація гандболу України|Федерації гандболу України]]. |
* през. [[Федерація гандболу України|Федерації гандболу України]]. |
||
* почесний президент [[Всеукраїнська асоціація автомобільних перевізників|Всеукраїнської асоціації автомобільних перевізників]] |
* почесний президент [[Всеукраїнська асоціація автомобільних перевізників|Всеукраїнської асоціації автомобільних перевізників]], яку заснував у 1997. У складі асоціації більше сотні транспортних операторів пасажирського автотранспорту. У грудні 2011 року за станом здоров'я склав з себе повноваження президента ВААП. |
||
* Академік Транспортної Академії України, |
* Академік Транспортної Академії України, |
||
* член колегій Державтотрансадміністрації та Головавтотрансінспекції, |
* член колегій Державтотрансадміністрації та Головавтотрансінспекції, |
Версія за 15:20, 4 січня 2012
Віталій Михайлович Рева (25 лютого 1938, с. Якушинці Вінницького р-ону, Вінницької обл. – 4 січня 2011), український автомобіліст, державний службовець і громадський діяч. Народний депутат України першого скликання, заслужений працівник транспорту України.
Родина
Народився в сім'ї службовців, українець. Був одружений, має дитину.
Освіта
- 1954–1959 — Київський автомобільно-дорожний інститут, інженер-експлуатаційник автотранспорту
- 1984 — закінчив Академію управління народним господарством у Москві.
- кандидат технічних наук — почесний професор Транспортного Університету.
Кар'єра
- 1959 Механік, старший інженер, нач. відділу, головний інженер автотранспортного підприємства м. Пермь РРФСР.
- 1967 Заст. начальника Київського обласного автоуправління.
- 1975 Заст. начальника управління, нач. пасажирського управління, заст. міністра, Перший заст. міністра автомобільного транспорту УРСР.
- 1986 Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
- 1988 Перший заст. міністра транспорту УРСР.
- 1992 Перший віце-президент Української державної корпорації «Укравтотранс».
- 1993 Заст. міністра — директор департаменту автомобільного транспорту України.
- 1996 Заст. міністра транспорту України.
Політична діяльність
- Член КПРС з 1965 по 1991
- Висунутий кандидатом в народні депутати трудовим колективом автопідприємства 14312 м. Феодосії.
- 18.03.1990 обраний Народним депутатом України, 2-й тур 52.23% голосів,14 претендентів. Входив до групи «За соціальну справедливість». Член Комісії ВР України з питань розвитку базових галузей народного господарства.
Громадська діяльність
- голова української науково-технічної спілки працівників автотранспорту та дорожнього господарства;
- през. Федерації гандболу України.
- почесний президент Всеукраїнської асоціації автомобільних перевізників, яку заснував у 1997. У складі асоціації більше сотні транспортних операторів пасажирського автотранспорту. У грудні 2011 року за станом здоров'я склав з себе повноваження президента ВААП.
- Академік Транспортної Академії України,
- член колегій Державтотрансадміністрації та Головавтотрансінспекції,
- член Ради підприємців при Кабінеті Міністрів України
- член громадської колегії Укравтодору.
Відзнаки
Нагороджений
- орденом «Знак пошани», 1973
- орденом «Трудового червоного прапору», 1986
- орденом «За заслуги» ІІІ ступеню, 1997
- Почесною грамотою Верхової Ради України, 2003
- орденом «За заслуги» ІІ ступеню, 2003
- орденом «За заслуги» І ступеню, 2010
Має вісім медалей. Заслужений працівник транспорту УРСР.