Валерій Фролов
| Валерій Дмитрович Фролов | |
|---|---|
| Валерый Дзмітрыевіч Фралоў | |
| Народився | 14 серпня 1947 Мінськ, Білорусь |
| Помер | 9 листопада 2014 (67 років) Мінськ, Білорусь ·інфаркт[1][2] |
| Поховання | Гродно, Білорусь |
| Громадянство |  білоруське |
| Національність | білорус |
| Діяльність | політик військовий |
| Відомий завдяки | кандидат на виборах у президенти Республіки Білорусь (2006), командир 28-го армійського корпусу Збройних Сил Республіки Білорусь (1993-1994) |
| Посада | Депутат Палати представників Національних зборів Республіки Білорусь II скликання |
| Військове звання | генерал-майор |
| Термін | 2000-2004 |
| Партія | Білоруська соціал-демократична партія (Грамада) |
| Конфесія | православний |
| У шлюбі з | Наталія Шинкевич |
| Діти | Дмитро |
| Нагороди |  |
Валерій Дмитрович Фролов( 14 серпня 1947, Мінськ - 9 листопада 2014, Мінськ[3]) - білоруський політичний діяч. Член Білоруської соціал-демократичної партії (Грамада). Генерал-майор. Організатор акції на підтримку єднання Білорусі та Росії в 2007-2008 роках. Кандидат на виборах у президенти Республіки Білорусь в 2006 році.
Освіта
Навчався в школі № 5 міста Мінську. Мати все життя пропрацювала на МАЗі комірницею, батько - фронтовик. Працював електриком, майстром, начальником цеху, головним енергетиком. Закінчив Харківське вище танкове командне училище (1970), інженер з експлуатації автомобілів, тракторів і танків, Військову академію бронетанкових військ (1977), Академію Генерального штабу Збройних Сил СРСР (1991). В 2000 році закінчив Академію управління при президенті Республіки Білорусь.
Військова діяльність
Служив командиром танкового взводу, роти (1970-1974, Білоруський військовий округ), командиром батальйону, начальником штабу, командиром танкового полку, начальником штабу мотострілецької дивізії (1977-1989, Далекосхідний військовий округ), командиром дивізії (1991-1993, Прибалтійський військовий округ).[1] У 1991 році Валерій Фролов був призначений командиром дивізії в прибалтійському військовому окрузі. Розміщувалася дивізія у Вільнюсі. Відбувалося це якраз в той час, коли Литва прагнула до незалежності. Найбільш кривавими подіями того часу став штурм Вільнюської телевежі вночі на 13 січня. Тоді загинуло 13 осіб, а більше сотні були поранені.
Фролова перекинули до Вільнюса в червні 1991 року. Дивізія Фролова захищала будівлю литовського ЦК під час подій путчу ГКЧП, вивозила звідти документи.
У Литві Фролов служив з колишнім президентом Чечні Аслана Масхадова, останній був у підпорядкуванні Фролова.[2]
Із 1993 року призначений начальником штабу армійського корпусу Збройних Сил Республіки Білорусь. В 1994 році - командиром армійського корпусу (1994-2000). 17 жовтня 1994 указом Президента №146 був призначений командиром 28-го армійського корпусу.[3]
Політична діяльність
В 2000-2004 рр. - Депутат Палати представників Національних зборів Республіки Білорусь II скликання по Гродненському сільському виборчому округу № 54, член комісії з національної безпеки.
У палату представників генерал Валерій Фролов виділявся як кандидат від влади. Але вже в парламенті він разом з підприємцем Сергієм Скребцовим і спортсменом Володимиром Парфеновичем створив опозиційну групу депутатів «Республіка». Саме ними була проведенні пам'ятне голодування за зміни до виборчого законодавства в 2004 році.[4]
У БСДП вступив в 2004. У 2006-09 був головою Мінської міської організації Білоруської соціал-демократичної партії (Грамада). У березні 2007 - жовтні 2010 і з 5 червня 2011 року заступник голови БСДП.[5]
У політиці він запам'ятався багатьма непродуманими і суперечливими кроками. В 2007 і 2008 роках генерал Валерій Фролов разом із Сергієм Скребцовим проводили акції на підтримку єднання Білорусі та Росії. На перший захід прийшло близько 10 чоловік, а на другому - близько 40. Популярністю у людей такі заходи не користувалися.[6]
У 2009 році Валерія Фролова абсолютно несподівано призначили радником генерального конструктора багатофункціональної космічної системи Союзної держави.[7]
Фролова розглядали як можливого лідера опозиції у Білорусі. У 2006 році Фролов таки вирішив самостійно балотуватися в президенти, але не зібрав необхідних 100 тисяч підписів. У 2014 році його кандидатуру знову пропонували на регіональних зборах активістів.[8]
Сім'я
У Валерія Фролова було дві дружини. Перша, Наталія Олександрівна, померла ще в 2003 році. Друга дружина Наталя Шинкевич на 2014 рік був розлучений. Син Дмитро. [9]
Нагороди
Нагороджений орденами «За службу Батьківщині в Збройних Силах СРСР» III ступеня, орден Російської православної церкви, Преподобного Сергія Радонезького і 11 медалями.*[10]
Поховання
Помер у Мінську 9 листопада 2014 року. Похований у місті Гродно, Білорусь[4].