Хільдерік II
| Хільдерік II лат. Childericus, фр. Childéric | ||
 | ||
| ||
|---|---|---|
| 662 — листопад 675 | ||
| Попередник: | Хлотар III | |
| Наступник: | Хлодвіг III | |
| ||
| 673 — листопад 675 | ||
| Попередник: | Теодоріх III | |
| Наступник: | Теодоріх III | |
| Народження: |
652 невідомо | |
| Смерть: |
листопад 675 ліс Лівр між Сен-Дені та Шеллем | |
| Поховання: | Сен-Жермен-де-Пре | |
| Рід: | Меровінги | |
| Батько: | Хлодвіг II | |
| Мати: | Батильда | |
| Шлюб: | Біліхільда | |
| Діти: | сини: Дагоберт, Хільперік II | |
Хільдерік II (фр. Childéric II; 652 - листопад 675) - король франків , правив в 662 - 675 роках, із династії Меровінгів. Другий син Хлодвіга II та Батильди. Правив в Австразії. Ім'я Хільдерік в перекладі зі старо-німецької означає «Сильний у битві» або «Потужний воїн»
Хільдерік приходить до влади
В 656 році, після смерті Сигиберта III, його мажордом Грімоальд Старший посадив на трон Австразії свого сина Хільдеберта в обхід законного претендента на престол, малолітнього сина померлого короля Дагоберта II. Це викликало відкрите невдоволення австразійскої знаті. На чолі незадоволених стояв герцог Вульфоальд, голова ворожого сімейства Піпінідам. Без сумніву, що саме Вульфоальд видав нейстрійцям спочатку Грімоальда, а потім і Хільдеберта (662). Майордома стратили у в'язниці. Доля ж Хільдеберта III залишається невідомою. Потім Вульфоальд зі своїми прихильниками звернулися до королеви Батільди з проханням дати їм у королі свого сина Хильдеріка II.
Відсторонення від влади Теодоріха III і Еброїна
Коли в 673 році помер король Нейстрії Хлотар III, його майордом Еброїн нав'язав в якості його наступника, причому одноосібним рішенням, без будь-якої ради з аристократами, Теодоріха III, третього сина Хлодвіга II. Знать, на чолі з Леодегарієм в Бургундії і його братом, графом Паризьким обраним в Нейстрії, звернулися до Хільдеріка II і до його мажордома Вульфоальда з проханням приборкати Еброїна який зарвався. Хильдеріка визнали монархом в трьох королівствах, згуртувавши, таким чином, всю Франкську державу. Теодоріха III і Еброіна постригли в ченці, першого відправили в абатство Сен-Дені, а другого - в монастир Люксей в Бургундії.
Єпископ Леодегарій приходить до влади
Замість Еброїна його владою став користуватися Леодегарій, однак, не беручи самого звання мажордома. Відомо, що Леодегарій, його брат Герін та їх прихильники заставили Хильдеріка II підписати три декрети. Сенс першого полягав у тому, що кожна область повинна користуватися своїми законами і звичаями; другого - вищі посадові особи — герцоги і графи, не могли переводитися з однієї області в іншу; третім указом скасовувалася посада мажордома. Корисно відзначити, що скасування цієї посади просили тільки бургундці і нейстрійці; Вульфоальд ж залишився мажордомом Австразії.
Через три роки Хильдерік, який досяг на той час повноліття, почав сам царювати і управляти. Між королем і Леодегарієм виникла непримиренна сварка. Скінчилося тим, що Леодегарій був виключений з палацу, позбавлений свого єпископства і засланий в Люксельский монастир. Хільдерік став розпоряджатися владою, напевно, самостійно. Іншого мажордома, крім майордома Австразія Вульфоальда, не спостерігалося.
Герцог Луп відтворює велике Аквітанське князівство
Між тим, приймач патриція Фелікса, герцог Тулузький Луп, франк за походженням, скористався кризою влади 673-676 років для того , щоб заволодіти містами Родез та Альбі, які завжди належали австразійцям, а потім і Ліможем, традиційно нейстрійским володінням. Таким чином, Лупу вдалося відтворити обширне Аквітанське князівство, що простягалося від В'єнн до Гаронни, Новампопуланію, яке під тиском басків завершило своє перетворення в Гасконь.
Смерть Хильдеріка
Хильдерік II і Вульфоальд були людьми одержимими жагою влади. Всі незручні представники нейстрійско-бургундської знаті були ними або відсунуті убік, як Леодегарій, або принижені швидким судом як «благородний франк» Боділон, якого Хільдерік наказав висікти різками за якусь провину. Проти короля виникла змова знаті на чолі з Боділоном. У листопаді 675 року король був убитий ображеним вельможею на полюванні, в лісі ліврів на півночі Галлії, між Сен-Дені та Шеллем. Разом з королем загинули його вагітна дружина Біліхільда (Білікільда) і син Дагоберт. Другий син, Хільперік II, був засланий до монастиря, де став відомий як монах Даніель. Вульфоальд сховався в Австразії.
Хильдерік II був похований в Сен-Жермен-де-Пре близько Парижа. Розграбовані могили Хильдерика і Біліхільди були виявлені в 1645 році.