Карломан II
Карломан II (866 — 6 грудня 884) — король Західно-Франкського королівства (Франція) в 879 — 884 роках, з династії Каролінгів. До 882 року був співправителем свого брата Людовика III і правив в Бургундії і Аквітанії. Син Людовіка II Заїки і Ансгарди Бургундською.
Карломан — король Бургундії і Аквітанії
Після смерті Людовика II Заїки в 879 році його два сини, Людовик III і Карломан були проголошені співправителями. За підтримки Гуго Абата Людовік III і Карломан були короновані у вересні 879 року архієпископом Санса Ансегизом в абатстві Феррьєр біля Монтаржі. У 880 році в Амьєне королівство було розділене на дві частини: Карломан по ньому отримав Бургундію і Аквітанію. Але бургундська знать відмовилася визнати законність цього рішення. В результаті вони вибрали королем Бозона Вьєнського. До складу його королівства увійшла більша частина Бургундії і Прованс.
Війна за Бургундію
Обрання Бозона королем привело до зміцнення зв'язків між каролінгськими королями. Німецькі королі Карл III Товстий і Людовик III Молодший приєдналися до французьких — Людовика III і Карломана. Вони зустрілися в червні 880 року в Гондревілі на Мозелі в Лотарингії і уклали угоду про спільні дії проти Бозона.
В кінці 880 року Отен, Безансон, Шалон, Макон і Ліон були захоплені і перейшли під контроль Каролінгов, їх армія обложила Вьєн. Бозон відвів велику частину своєї армії в гори, залишивши командувати обороною міста дружину. Незабаром Карл Товстий виїхав до Італії, щоб коронуватися королем Італії, а Людовик III і Карломан II, бачивши, що не можуть узяти місто, зняли облогу і відступили, що дозволило Бозону повернутися у Вьєн.
Після обрання імператором, Карл Товстий, об'єднавшись з армією Карломана II, відновив військові дії, і в серпні 882 року знову почав облогу Вьєна. Отримавши звістку про смерть брата Людовика III, Карломан зі своєю армією відправився додому. Проте армія Карла і без допомоги Карломана змогла узяти місто, яке було пограбоване і підпалене. Брат Бозона Річард Заступник узяв дружину Бозона Ірменгарду разом з дітьми під захист і відвіз їх в Отен в той час, як Бозон сховався у Провансі.
Карломан — король Західно-Франкського королівства
Після смерті брата шістнадцятирічний Карломан був визнаний єдиним королем західних франків і правив під опікою Гуго Абата. Всі вельможі визнали його владу, за винятком Бернара Плантвелю. При Карломані сталося подальше ослаблення королівської влади. Не маючи більше володінь, окрім як в межиріччі Сени і Мези, підкоряючись волі маркізів, управління країною для Карломана стало не більш, як ілюзією.
Боротьба з норманами
У жовтні 882 року нормани зміцнилися в Конде і жорстоко спустошили королівство Карломана, при цьому змусивши покинути королівство всіх жителів, що залишалися на тому березі Сомми. Король переслідував їх і наздогнав в Аво. У битві, що розгорілася, франки здобули перемогу, при цьому загинуло близько тисячі норманів, проте, це не зупинило норманів, і вони продовжували спустошувати вогнем і мечем все королівство аж до Уази. Вони зносили стіни і вщент руйнували монастирі і церкви, продавали за море і вбивали місцевих жителів, не зустрічаючи жодного опору. Гуго Абат зібрав армію в своїх володіннях і прийшов на допомогу королеві, але і спільно вони не змогли нічого добитися. Нормани розсіялися в різні боки і з незначними втратами повернулися до своїх кораблів.
У 883 році нормани спалили монастир і церкву св. Квентіна, а також церкву святої Богоматері в місті Аррасе. Король Карломан знову почав переслідувати норманів, не зробивши, правда, нічого гідного і корисного. З настанням весни нормани покинули Конде і відправилися до побережжя. Там вони залишалися все літо, змусивши фламінгів — одне з племен, що населяли Фрісландію, — бігти зі своїх земель і, лютуючи, спустошили все вогнем і мечем.
З наближенням осені король Карломан, щоб захистити королівство, влаштувався з військом в окрузі Віме, навпроти Лав'єра; нормани ж з кіннотою і пішими загонами прийшли в Лав'єр в кінці жовтня; і, оскільки їх кораблі увійшли з моря в Сомму, вони змусили короля зі всім його військом бігти і відступити за Уазу. Потім вони влаштувалися на зимівлю в Ам'єне; звідси вони спустошували всі землі до Сени і на обох берегах Уази і, не зустрічаючи опору, продовжували спалювати монастирі і церкви.
Не маючи сил протистояти норманам, франки послали до них якогось дана на ім'я Зігфрід, що прийняв християнство, щоб він переговорив з їх вождями про можливість виплати ним викупу, щоб позбавити королівство від їх набігів.
Нормани зажадали від короля і франків як дань 12 тисяч фунтів срібла і обіцяли не нападати на землі франків на тому березі Уази. З лютого і до жовтня 884 року цей договір взаємно зберігався. Проте володіння франків по той бік Шельди продовжували спустошуватися.
Смерть Карломана ІІ
Юний король загинув від нещасного випадку на полюванні. В той момент, коли король хотів заколоти кабана, один з тих, що супроводжували його, бажаючи допомогти йому, випадково ранив Карломана в гомілку. Отримавши рану, король прожив ще сім днів, але помер 6 грудня 884 року у віці 18 років. Його тіло було перевезене в Сен-Дені і там поховане.
Із внуків Карла Лисого залишився лише молодший син Людовіка Заїки, малолітній Карл, що ледве досяг п'яти років. Тому королем Франції був вибраний імператор Карл III Товстий — такий, що об'єднав в своїх руках всі володіння каролінгськой імперії.