Ґізи
Гізи ([] помилка: {{lang-xx}}: немає тексту (допомога)Guise) - французький аристократичний рід, що був бічною гілкою Лотаринзького герцогського будинку; в період Релігійних воєн XVІ ст. Гізи очолювали католиків.
Піднесення Гізів
Протягом усього XVI ст. і протягом цілих трьох поколінь Лотаринзький будинок і його молодша гілка - будинок де Гізів - намагалися скинути династію Валуа і заволодіти французьким троном. Багато разів ці спроби провалювалися, але достатньо було всього тридцять років, щоб рід Валуа назавжди згас сам по собі. Засновник будинку Гізів - Клод (1496-1550), 3-й син герцога Лотарингії Рене II, в 1506 році натуралізувався у Франції, герцог Гіз з 1528 р. Франсуа де Гіз (1519-1563), син Клода, прославився обороною Меца, захищаючи його від військ імператора Карла V (1552) і взяттям у англійців Кале (1558). Франсуа де Гіз був головнокомандуючим королівської армії. Разом з братом Шарлем Гізом (1525-1574), кардиналом Лотаринзьким, фактично правив країною при Франциску II, який був одружений з племінницею Гізів Марії Стюарт.
Релігійні війни
Гізи мали величезні володіння. Вони виступали як захисники «істинної» (католицької) віри. Феодальна знать і дворянство північно-східних і центральних провінції Франції підтримували католицький табір, який очолювали герцоги Гізи. Зовні Гізи мали підтримку Іспанії. Для французького селянства ідеї Реформації були чужими, воно залишалось вірним католицькій церкві. Франсуа розправився з гугенотами - учасниками Амбуазької змови (1560), спрямованого проти Гізів. У березні 1562 року вчинив криваву різанину гугенотів в Вассі. Генріх Гіз (1550-1588), син Франсуа Гіза, один з організаторів Варфоломіївської ночі (1572), глава Католицької ліги (1576). Претендував на королівський престол. Був убитий за наказом Генріха III. Із закінченням релігійних воєн могутність будинку Гізів упала.
Таємниці дому Гізів
Герцоги Гізи були союзниками Шарля де Монпансьє, конетабля Бурбонського, названого «Секретним досьє» великим магістром Сіону до 1527 року. Вони також були пов'язані з сім'єю герцогів мантуанських, і Фердинанд де Гонзага, великий магістр (1527 - 1575 р.), надавав їм допомогу і підтримку в усіх змовах проти французького трону. Що стосується герцога де Гіза, то він одружився на Анні д'Есте, герцогині де Жізора. Чи допомагало бунтівній династій якесь таємне товариство або орден? Це достеменно не відомо, але, у всякому разі, ясно, що міжнародна мережа емісарів, послів, шпигунів і агентів всіх видів, навіть убивць, отримувала у них платню. Серед них називають і Нострадамуса, який, ймовірно працював на Франсуа де Гіза і кардинала Лотаринзького.[1] Якщо вірити деяким історикам і «Документам Громади", Нострадамус, втім, не задовольнявся лише тим, що таємно поставляв своїм покровителям цінні відомості про діяльність та плани їх супротивників. Будучи офіційним астрологом французького двору, він слідував за королем під час усіх його пересувань і, таким чином, знав багато чого. Тому можна думати, що він цілком мав можливість маніпулювати Валуа в психологічному плані і, отже, віддати їх в руки їхніх ворогів. Тому, здебільшого, пророцтва Нострадамуса зовсім не були пророцтвами, а були, скоріше, зашифрованими посланнями, закодованими інструкціями, таємничою програмою дій, призначеною для вузького кола втаємничених. [2] Це, звичайно, тільки гіпотеза.
Примітки
- ↑ Майкл Баджент, Ричард Лей, Генри Линкольн "СВЯЩЕННАЯ КРОВЬ И СВЯЩЕННЫЙ ГРААЛЬ" http://e-lib.info/book
- ↑ Майкл Баджент, Ричард Лей, Генри Линкольн "СВЯЩЕННАЯ КРОВЬ И СВЯЩЕННЫЙ ГРААЛЬ" http://e-lib.info/book
Джерела
- Майкл Баджент, Ричард Лей, Генри Линкольн "СВЯЩЕННАЯ КРОВЬ И СВЯЩЕННЫЙ ГРААЛЬ" http://e-lib.info/book
- Всесвітня історія Документи і матеріали 6-11 класи,-Х.: «Ранок», 2011 р. 288 с.
- Всесвітня історія ПД Х.: Весна, 2009 р.. 760 с.
- Середницька Г. В. Всесвітня історія Опорні конспекти 8 кл, Київ, СПД ФО Сандул, 2009 р. 239 с
- http://mirsistor.ru/
- http://nobles.narod.ru/
- http://slovari.yandex.ru/~книги/БСЭ