Марія I Стюарт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук


Марія I Стюарт
MaryQueenofScotsMourning.jpg
Королева Шотландії
Початок правління: 1542
Кінець правління: 1567
Попередник: Яків V
Наступник: Яків I (VI)
Дата народження: 8 грудня 1542(15421208)
Дата смерті: 8 лютого 1587
Династія: Стюарти
Батько: Яків V

Марі́я Стю́арт (англ. Mary I Stuart;; нар. 8 грудня 1542 — †8 лютого 1587) — королева Шотландії 1542—1567, а також королева Франції 1559—1560 (як дружина Франциска II).

Життєпис[ред.ред. код]

У замку Лінлітгоу в Якова, короля Шотландії і його дружини, французької принцеси Марії де Гіз, спочатку народилися два сини, що померли немовлятами, а потім Марія. Батько дівчинки, тяжко хворий і пригнічений після поразки шотландської армії у битві проти англійців, помирає 14 грудня, через тиждень після народження доньки. Будучи пов'язаною з англійською королівською династією по лінії Генріха VII, Марія була загрозою для Єлизавети І, що посідала в той час англійський трон; а також через те, що вона була представником католицької релігії в Англії.

Після насильницького зречення від трону королеву Марію було ув'язнено, але в 1568 році вона втекла до Англії. Єлизавета І також ув'язнила Марію Стюарт, оскільки католики вважали її справжньою королевою Англії і починали численні змови з метою захоплення англійського престолу. Після однієї з таких змов Марію Стюарт було страчено.

«У моєму кінці мій початок» (En ma fin est mon commencement) — вишила в юності Марія Стюарт на парчевому покривалі, ще не ясний для неї на той час вислів. Важко сказати, що спонукало процвітаючу при французькому дворі високопоставлену вихованку звернути увагу на ці дивні слова, але в них вона пророчо визначила свою історичну долю.

Двір, де виросла Марія, був найблискучішим, найвеселішим, але разом з тим найрозбещенішим в Європі, тому важко звинувачувати її за безтурботність і чуттєвість, які прищепили Марії ще дівчинкою. Завдяки великій любительці мистецтв — Катерині Медичі, Марія отримала гарне художнє виховання: складала вірші, прекрасно грала, вільно володіла латиною — мовою тодішніх інтелектуалів. Незабаром вона стала справжньою перлиною при французькому дворі, де блискучих жінок було достатньо.

Копія посмертної маски Марії I Стюарт в Фолклендському палаці

Коли принцесі було 15, король Генріх II став квапити її шлюб з дофіном. Причиною, звичайно, були політичні міркування — Франція не хотіла втрачати свого впливу на Британських островах. Через сім місяців після весілля Марії зі спадкоємцем Франциском II, на англійський престол зійшла двоюрідна сестра Марії Стюарт — Єлизавета. Однак, на думку французького двору, Марія теж була законною спадкоємицею англійської корони, оскільки була прямим нащадком Генріха VII. З необачною поспішністю Генріх II змусив Стюарт прийняти герб і з'єднати з гербом Шотландії. Цим вчинком він поклав початок страшній боротьбі між Єлизаветою та Марією.

Медаль карбована в Парижі на пам'ять про шлюб Франциска, дофіна Франції, і Марії Стюарт.
Монета 1553 року з гербом Шотландії та монограмою Марії Стюарт.

Поки Марія влаштовувала свій династичний шлюб у Франції, на її батьківщині посилювалася релігійна боротьба протестантів і католиків, французької та англійської партій. За відсутністю королеви, Шотландією правив парламент, який перебував під сильним впливом Англії. Члени парламенту, говорили: «Королева Єлизавета подбала про безпеку та свободу Шотландії й тому королівство зобов'язане їй більше, ніж своїй власній володарці». З більш ніж прохолодним ставленням довелося зіткнутися Марії в Шотландії, куди вона мала повернутися через швидку смерть чоловіка в 1560 році.

Джерела[ред.ред. код]

  • Bain, Joseph (editor) (1900). Calendar State Papers, Scotland: Volume II. Edinburgh: General Register Office (Scotland).
  • Bingham, Caroline (1995). Darnley: A Life of Henry Stuart, Lord Darnley, Consort of Mary Queen of Scots. London: Constable. ISBN 978-0-09-472530-0.
  • Boyd, William K. (editor) (1915). Calendar of State Papers, Scotland: Volume IX. Glasgow: General Register Office (Scotland).
  • Clifford, Arthur (editor) (1809). The State Papers and Letters of Sir Ralph Sadler. Edinburgh: Archibald Constable and Co.
  • Donaldson, Gordon (1974). Mary, Queen of Scots. London: English Universities Press. ISBN 978-0-340-12383-6.
  • Fraser, Antonia (1994) [1969]. Mary Queen of Scots. London: Weidenfeld and Nicolson. ISBN 978-0-297-17773-9.
  • Greig, Elaine Finnie (2004). «Stewart, Henry, duke of Albany [Lord Darnley] (1545/6-1567)». Oxford Dictionary of National Biography. Oxford University Press.doi:10.1093/ref: odnb/26473. Retrieved 3 March 2012. (subscription or UK public library membership required)
  • Guy, John (2004). «My Heart is my Own»: The Life of Mary Queen of Scots. London: Fourth Estate. ISBN 978-1-84115-753-5.
  • Lewis, Jayne Elizabeth (1999). The Trial of Mary Queen of Scots: A Brief History with Documents. Boston: Bedford/St. Martin's. ISBN 978-0-312-21815-7.
  • McInnes, Charles T. (editor) (1970). Accounts of the Lord High Treasurer of Scotland Volume 12. Edinburgh: General Register Office (Scotland).
  • Weir, Alison (2008) [2003]. Mary, Queen of Scots and the Murder of Lord Darnley. London: Random House. ISBN 978-0-09-952707-7.
  • Williams, Neville (1964). Thomas Howard, Fourth Duke of Norfolk. London: Barrie & Rockliff.
  • Wormald, Jenny (1988). Mary, Queen of Scots. London: George Philip. ISBN 978-0-540-01131-5.
Попередник
Яків V
Royal Arms of the Kingdom of Scotland.svg Королева Шотландії
15421567
Royal Arms of the Kingdom of Scotland.svg Наступник
Яків I (VI)