Сіон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Сіон (івр. ציון,‎) — пагорб південно-західної частини Єрусалима. До завоювання Єрусалима царем Давидом там стояла фортеця міста-держави Єрусалим, заснованого євусеями (2 Сам. 5:7). З часів Давида та побудови Першого Єрусалимського Храму Соломоном, Сіон став синонімом місця перебування Ягве (напр.: Іс. 8:18). Таким чином для євреїв Сіон став символом Єрусалима, сподівань і всієї Землі Обітованої, до якої єврейський народ прагнув з часу розсіяння після руйнування Єрусалимського храму.

Історія[ред.ред. код]

До завоювання Єрусалиму царем Давидом, Сіон знаходився у владі євусеїв, які побудували там фортецю (2 Сам. 5:7). Ізраїльському народу до часів Давида не вдавалося заволодіти містом, і воно залишалося для них як пише Книга Суддів (Суд. 19:10-12) «містом чужинців». У ті часи місто перекривало сполучення між південними та північними ізраїльськими племенами. Вже після взяття фортеці Давидом, Сіон отримав ще одну назву — Ір-Давид (Місто Давида; напр. 1 Цар. 8:1). Місто Давида стало місцем перебування царя та політичним центром всього царства. У скелях Сіону були гробниці Давида та інших царів. Пізніше назва Сіон стала включати і пагорб Офел (Іс. 32:14), а іноді і Храмову гору (Йоїл 4:17-21). В епоху Хасмонеїв, горою Сіон називали Верхнє місто Єрусалиму[1]. З трьох стін, які оточують Єрусалим, стіна що оточує Сіон, була найдавнішою. Ця територія була обнесена муром вже до I століття н. е.

У сучасному Єрусалимі по хребту Сіону проходить південна стіна Старого міста, побудована турками-османами у XVI столітті. До кінця XIX століття південна частина гори лежала поза містом. На вершині пагорба розташовані Сіонські ворота, що ведуть у Старе місто, перед якими стоїть Храм Успіння Пресвятої Богородиці в Сіоні.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Ізраїль Це незавершена стаття з географії Ізраїлю.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.