Крайній Костянтин Костянтинович: відмінності між версіями
Перейти до навігації
Перейти до пошуку
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування |
Lastov (обговорення | внесок) Видалено неправдиву та маніпулятивну інформацію Мітки: Ручний відкіт Візуальний редактор |
||
| Рядок 14: | Рядок 14: | ||
З 2021 року - заступник з наукової роботи Генерального директора Національного заповідника "Києво-Печерська лавра". |
З 2021 року - заступник з наукової роботи Генерального директора Національного заповідника "Києво-Печерська лавра". |
||
== Наукова та громадська діяльність == |
|||
Починаючи з 2003 року, за участю Крайнього та Ірини Жиленко силами Києво-Печерського заповідника проводилася щорічна церковно-наукова конференція "Православ'я, наука, суспільство - питання взаємодії", афільована з представниками УПЦ-МП. |
|||
З 2010 року перейменована у конференцію "Церква, наука, суспільство - питання взаємодії", а з 2014 року набула міжконфесійного характеру, хоча перед тим була зосереджена виключно на церковно-наукових колах УПЦ-МП. |
|||
Більше того, Костянтин Крайній був одним з представників в Україні від церковно-наукового центру РПЦ "Православна енциклопедія" у Москві, куди він їздив до 2014 року включно майже кожен місяць, займаючись підборкою авторів, доставкою гонорарів у готівковій формі, вирішенням інших організаційних питань. Паралельно з ним, куратором "Православної енциклопедії" в Україні також вважалася близька до Московського Патріархату дослідниця Жиленко Ірина (Орися) Володимирівна, заступник завідувача відділу історії Києво-Печерської Лаври Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника, яка з 2000 року була неофіційним координатором московської "Православної енциклопедії" на території України, а не пізніше 2001 року захистила дисертацію кандидата богословських наук в УПЦ (МП) на тему: "Історія Києво-Печерської лаври ХІ-XVII століть". |
|||
Силами Крайнього та Жиленко до співпраці з "Православною енциклопедією" було залучено не меше 20 українських істориків та мистецтвознавців, серед них: [[Ульяновський Василь Іринархович]], [[Бурега Володимир Вікторович]], [[Ластовський Валерій Васильович]], Кузьмук Олексій Сергійович, Крайня Ольга Олексіївна, Кабанець Євгеній Павлович, Кагамлик Світлана Романівна, Сінкевич Наталія Олександрівна, Прокоп'юк (Бурега) Оксана Борисівна, Головащенко Сергій Іванович, Сіткарьова Ольга Всеволодівна, Литвиненко Ярослав Володимирович, Кондратюк Аліна Юріївна, Лопухіна Олена Володимирівна, Воронін Віталій Вікторович, та інші. |
|||
При посередництві Крайнього та Жиленко, які до 2014 року регулярно відвідували з робочими візитами офіс "Православної енциклопедії" у Москві, через них особисто вказані дослідники регулярно оформлювали (дистанційно) з московським церковно-науковим центром авторські договори та угоди про узгодження підпису, в процесі написання своїх статей для "Православної енциклопедії". |
|||
Приблизно до 2014-2016 років Крайній продовжував дуже тісно співпрацювати з установами Московського Патріархату, зокрема - з Київською духовною академією УПЦ-МП, з чернечою громадою УПЦ-МП при Києво-Печерській лаврі, з церковно-науковим центром "Православна енциклопедія" у Москві, а також з дочірньою від останнього структурою - кінокомпанією "Православна енциклопедія" (в останньому випадку, у співпраці був задіяний і батько Костянтина Крайнього - сценарист і режисер-документаліст Крайній Костянтин Михайлович, який допомагав своїми порадами та консультаціями московським колегам у організації зйомок документальних фільмів на українську тематику, а також був задіяний київський телеканал "Інтер" у особі кількох телевізійників, які працювали у ньому: Сергій Канєв, Марія Тесленко і Наталія Борових). Зокрема, у 2011-2014 роках у Києві готувалася та випускалася в ефір телепрограма "Православна енциклопедія в Україні". |
|||
Сам Крайній ще у грудні 2016 року, проявляючи лояльність по відношенню до проросійських медіа, давав консультації при підготовці статті відомих промосковських активістів Дмитра Марченка та Юлії Мягкої "Віхи історії" для інтернет-журналу УПЦ-МП "Православная жизнь". <ref>https://pravlife.org/ru/content/vehi-istorii-troickaya-cerkov-i-nikolskiy-monastyr/</ref> |
|||
Така співпраця повністю припинилася лише у 2016 році, коли у Києві в одному з приміщень Києво-Печерського заповідника, у рамках фестивалю православного кіно, востаннє проводились кінопокази "Православної енциклопедії", та демонструвався "православний" кінофільм "Монах и бес", відзнятий останньою кіностудією в Росії та на окупованому з 2014 року Кримському півострові. <ref>https://newssky.com.ua/kinoindustriya-rpcz-na-primere-tk-pravoslavnaya-encziklopediya-eksklyuziv/</ref> |
|||
У 2017 році з критикою Крайнього виступив блогер Петро Бомбило: |
|||
"Проте в приміщенні Верховної Ради на стихійному брифінгу відзначився начальник науково-дослідного відділу Заповідника Костянтин Крайній, ревний захисник Любомира Михайлини, з остраху зазначивши, що його відділ проводить дослідження з історії та культури України. (...) Збрехав, що не має його відділ ніякого відношення до УПЦ МП! Хоча один з його підлеглих – Ігор Хроненко– є викладачем семінарії на Нижній Лаврі. Завідувач науково-дослідного відділу Заповідника Костянтин Крайній, науковий доробок котрого по лаврській тематиці складає менше публікацій, ніж у середньостатистичного аспіранта-історика, котрий виходить на захист кандидатської дисертації, не говорячи про наукові доробки інших науковців Заповідника, примудрився під чітким керівництвом Любомира Михайлини продати права на видання всіх наукових видань Заповідника приватній особі. А отже і розпорядження інтелектуальним продуктом загалу науковців, які про це навіть і не здогадуються. Своїм головним обов’язком (і призначенням) він вважає загальне керівництво відділом. І це при тому, що на керівництво науковим підрозділом будь якої академічної наукової установи відводиться лише 75 годин на рік. Пріоритетними напрямками досліджень наукового відділу за керівництва Крайнього стали теми на зразок «Розлив вірменського коньяку в Заповіднику в повоєнні роки», «Історія міста Полонне» та «Носії археологічної культури шнурової кераміки». Епохальним і сенсаційним у науковому житті Заповідника в останній час стало «віднайдення» Костянтином Крайнім і заступником гендиректора з наукової роботи, доктором історичних наук, професором археології Сергієм Пивоваровим у фондах Заповідника єгипетської мумії та мумії крокодила, що років за сорок до їх пришестя вже були на обліку. За сприяння та мовчазної згоди Костянтина Крайнього був ліквідований один-єдиний книжковий магазин у Заповіднику.". <ref>https://web.archive.org/web/20171128062107/http://www.museum-ukraine.info/?p=2197/</ref> |
|||
Втім, ще до початку 2023 року Крайній читав для студентів Київської духовної академії УПЦ-МП спецкурс "Збереження пам’яток церковного мистецтва", що обумовлювалося договором про співпрацю між академією та Києво-Печерським заповідником, підписаним 2011 року. Про це стверджував архієпископ Сильвестр (Стойчев), ректор академії. <ref>http://kdais.kiev.ua/event/06042023-kda-kpl/</ref> |
|||
З 2008 року Крайній відомий, як відповідальний редактор видання "Болховітіновський щорічник", а з 2010 року - також і відповідальний редактор наукового журналу "Лаврський альманах". |
|||
У 2021 році, після того, як захворів попередній заступник Генерального директора Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника [[Пивоваров Сергій Володимирович]], Крайній був призначений на його місце. |
|||
За даними сайту "Кларіті", у 2022 році Крайній фігурував у неконкурентних закупівлях. <ref>https://clarity-project.info/edr/20073260/persons?type%5B%5D=contact/</ref> |
|||
Дружина - Крайня Ольга Олексіївна, кандидат історичних наук. Захистила у 2012 році дисертацію на тему: "Флорівський (Вознесенський) монастир у Києві як пам'ятка історії та архітектури XVI - початку XX століть". |
|||
== Наукові праці == |
== Наукові праці == |
||
Версія за 15:07, 31 серпня 2023
 | Цю статтю треба вікіфікувати для відповідності стандартам якості Вікіпедії. |
 | Ця стаття використовує голі URL-посилання для посилань на джерела, що може призвести до мертвих посилань[en]. |
| Ця стаття містить перелік посилань, але походження окремих тверджень залишається незрозумілим через брак внутрішньотекстових джерел-виносок. |
Крайній Костянтин Костянтинович (23 лютого 1972, Київ) — український вчений-історик, заступник Генерального директора з наукової роботи Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника (з 2021 року). Організатор постійно діючої наукової конференції "Церква - наука - суспільство: питання взаємодії".
Життєпис
Батько - Костянтин Михайлович Крайній, український та російський кінорежисер, на "Київнаукфільмі" зняв перші україномовні документальні стрічки: "Доля моя – хліб" (1986), "Що посіємо?" (1987), "Що пожнемо?" (1988), "Обережно: наркоманія" (1989), "Рідна нива", "Під знаком біди" (1990), "Фольклор українського Закарпаття" (1991) та інші.
Фахову освіту отримав у Київському університеті імені Тараса Шевченка. Захистив у 2004 році дисертацію кандидата історичних наук на тему: "Дослідження церковної історії в Київському Церковно-історичному та археологічному товаристві 1872-1920 рр." (науковий керівник - доктор історичних наук Григорій Казьмирчук).
З 2008 року - відповідальний редактор наукового збірника "Болховітіновський щорічник", а з 2010 року - також і відповідальний редактор наукового фахового журналу "Лаврський альманах".
Послідовно займав у Києво-Печерському заповіднику наступні посади: до 2017 року - начальник відділу наукових видань заповідника, далі - начальник науково-дослідного відділу історії та археології НКПІКЗ.
З 2021 року - заступник з наукової роботи Генерального директора Національного заповідника "Києво-Печерська лавра".
Наукові праці
- Крайній К. К. Історики Києво-Печерської лаври XIX — початку ХХ століть. Київ: ТОВ Університетське видавництво “Пульсари”, 2000.
- Крайній К. К. Київське Церковно-історичне та археологічне товариство, 1872-1920. Лаврський альманах: спецвипуск. Випуск 4. Київ: ТОВ Університетське видавництво “Пульсари”, 2001.
- Крайній К. К. Діяльність Київського Церковно-археологічного товариства з дослідження давньоруських християнських пам'яток Києва. Київ: ТОВ Університетське видавництво “Пульсари”, 2004.