Неореспубліканізм: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Була кричуща недоречність
Мітки: перше редагування Візуальний редактор
Рядок 16: Рядок 16:
== Теоретики неореспубліканізму і їхні праці ==
== Теоретики неореспубліканізму і їхні праці ==
Видатними теоретиками цього руху є [[Філіп Петті]] і [[Кас Санстейн]], кожен з яких написав кілька робіт, що визначають республіканізм і його відмінності від лібералізму. [[Майкл Сендел]], пізньонавернений до республіканізму з [[комунітаризм]]у, виступає за заміну або доповнення лібералізму республіканізмом, як це викладено в його праці ''Незадоволення демократією: Америка в пошуках суспільної філософії"'' {{lang-en|Democracy's Discontent: America in Search of a Public Philosophy}}.
Видатними теоретиками цього руху є [[Філіп Петті]] і [[Кас Санстейн]], кожен з яких написав кілька робіт, що визначають республіканізм і його відмінності від лібералізму. [[Майкл Сендел]], пізньонавернений до республіканізму з [[комунітаризм]]у, виступає за заміну або доповнення лібералізму республіканізмом, як це викладено в його праці ''Незадоволення демократією: Америка в пошуках суспільної філософії"'' {{lang-en|Democracy's Discontent: America in Search of a Public Philosophy}}.

Сучасні роботи неореспубліканців включають книгу юриста [[К. Сабіл Рахман]] «Демократія проти панування» {{lang-en|Democracy Against Domination}}, яка прагне створити неореспубліканську основу для [[економічне регулювання|економічного регулювання]], засновану на думках [[Луї Брендайс|Луї Брендейса]] і [[Джон Дьюї|Джона Дьюї]] та [[народний суверенітет|народному контролі]], на противагу як [[новий курс|новому курсу]], так і [[менеджеризм]]у в стилі нового курсу та [[неолібералізм|неоліберального]] [[дерегулювання]]<ref>{{cite book |last1=Rahman |first1=K. Sabeel |title=Democracy Against Domination |date=2016 |publisher=Oxford University Press |isbn=978-0190468538 |url=https://global.oup.com/academic/product/democracy-against-domination-9780190468538?cc=us&lang=en&}}</ref><ref>{{cite web |last1=Shenk |first1=Timothy |title=Booked: Кінець управлінського лібералізму, з К. Сабіл Рахман |url=https://www.dissentmagazine. org/blog/booked-end-managerial-liberalism-k-sabeel-rahman |website=Dissent Magazine |access-date=6 August 2018}}</ref> Приватний уряд філософа Елізабет Андерсон простежує історію республіканської критики приватної влади, стверджуючи, що класична політика [[вільний ринок|вільного ринку]] 18-го і 19-го століть, спрямована на допомогу робітникам, призвела лише до їхнього домінування роботодавцями.<ref>{{cite book |last1=Anderson |first1=Elizabeth |title=Приватний уряд: Як роботодавці керують нашим життям (і чому ми не говоримо про це) |date=2017 |publisher=Princeton University Press |isbn=978-1400887781 |url=https://press.princeton.edu/titles/10938.html}}</ref><ref>{{cite magazine |last1=Rothman |first1=Joshua |title=Are Bosses Dictators? |url=https://www.newyorker.com/books/page-turner/are-bosses-dictators |magazine=The New Yorker |date=12 September 2017 |access-date=6 August 2018}}</ref> У статті ''Від рабства до кооперативної співдружності'' політолог Алекс Гуревич досліджує різновид американського республіканізму кінця 19-го століття, відомий як трудовий республіканізм, що являв собою [[продюсеризм|продюсеристську]] [[профспілка|профспілку]] «[[Лицарі праці]]», і як республіканські концепції були використані на службі [[права робітників|прав робітників]], але також з різкою критикою ролі цієї профспілки в підтримці [[Закон про виключення Китаю|Закону про виключення Китаю]].<ref>{{cite book |last1=Gourevitch |first1=Alex |title=From Slavery to the Cooperative Commonwealth: Праця і республіканська свобода в дев'ятнадцятому столітті |date=2014 |publisher=Cambridge University Press |isbn=978-1139519434}}</ref><ref>{{cite web |last1=Stanley |first1=Amy Dru |title=Республіка праці |url=https://www.dissentmagazine.org/article/alex-gourevitch-labor-republicans-slavery-cooperative-commonwealth-review |website=Dissent Magazine |access-date=6 August 2018}}</ref>


== Неореспубліканізм в Україні ==
== Неореспубліканізм в Україні ==

Версія за 14:18, 10 травня 2024

Кас Санстейн

Неореспубліканізм — політична концепція і публічна філософія, що розробляється на основі класичної республіканської традиції для сучасних цілей.[1]

Основні ідеї

У неореспубліканській літературі особливо помітними є три ідеї:[1]

  1. Концепція вільної людини як такої, що не живе під свавільною волею чи пануванням інших.
  2. Пов'язана з цим концепція вільної держави, яка намагається сприяти свободі своїх громадян, не намагаючись при цьому домінувати над ними.
  3. Концепція доброго громадянства, що полягає у пильному прагненні зберегти державу в її особливій ролі захисника від домінування.

Неореспубліканська дослідницька програма переосмислює питання:[1]

  • легітимності та демократії,
  • добробуту та справедливості,
  • публічної політики та проєктування і творення інституцій.

Теоретики неореспубліканізму і їхні праці

Видатними теоретиками цього руху є Філіп Петті і Кас Санстейн, кожен з яких написав кілька робіт, що визначають республіканізм і його відмінності від лібералізму. Майкл Сендел, пізньонавернений до республіканізму з комунітаризму, виступає за заміну або доповнення лібералізму республіканізмом, як це викладено в його праці Незадоволення демократією: Америка в пошуках суспільної філософії" англ. Democracy's Discontent: America in Search of a Public Philosophy.

Неореспубліканізм в Україні

У Києві діє Клуб «Неореспубліканець» — це зустрічі прихильників політичної теорії неореспубліканізму.[2][3]

Примітки

  1. а б в Френк Ловетт і Філіп Петтіт. «Неореспубліканізм: нормативна та інституційна дослідницька програма». «Політична наука» 12.1 (2009): 11ff. (онлайн) англ. Frank Lovett and Philip Pettit. "Neorepublicanism: a normative and institutional research program." Political Science.
  2. Зустріч Клубу Неореспубліканець. moemisto.ua.
  3. Клуб "Неореспубліканець". Facebook. Процитовано 10 травня 2024.

Посилання

Література

  1. Frank Lovett, and Philip Pettit (2009) // Neorepublicanism: A Normative and Institutional Research Program, — Annual Reviews. 10.1146/annurev.polisci.12.040907.120952.
  2. Neorepublican Freedom and Public Administration. JSTOR.
  3. Itay Snir, Yuval Eylon (2016) // Pedagogy of non-domination: Neo-republican political theory and critical education, — Policy Futures in Education. 10.1177/1478210316650603
  4. Richard Dagger (2006) // Neo-republicanism and the civic economy, — The Murphy Institute of Political Econimy. 10.1177/1470594X09343079.
  5. Dorothea Gädeke (2020) // From Neo-Republicanism to Critical Republicanism, — Oxford Academic.
  6. Ben Berger (2010) // Neo-Republicanism, — Encyclopedia Of Political Theory. 10.4135/9781412958660.n310.
  7. Cass Sunstein (1988) // ‘Beyond the Republican Revival’, — Yale Law Journal.
  8. Quentin Skinner (1998) // Liberty before Liberalism, — Cambridge University Press.
  9. Philip Pettit (1999) // Republicanism: A Theory of Freedom and Government, — Oxford: Oxford University Press.
  10. Maurizio Viroli, Antony Shugaar (2001) // Republicanism, — Hill & Wang Pub. 978-0809080779