Сполучна партія

Сполу́чна партія (рос. связующая партия, англ. Transition) — розділ сонатної експозиції або репризи, що поєднує головну партію з побічною, йдучи за викладом основного тематичного матеріалу і готуючи появу побічної.

Гармонія

Гармонічно сполучна партія звичайно складається з трьох етапів - перебування в головній тональності, власне перехід і коротке перебування в новій тональності. Ці етапи можуть бути виражені повніше або коротше: основна тональність може бути представлена цілою пропозицією або одним акордом, перехід може відбуватися швидко або проходити через декілька тональностей, перебування в новій тональності може являти собою великий предикт або один домінантовий акорд.

Тематизм

Сполучна партія рідко має власну тему. У більшості випадків вона побудована на мотивах головної партії, до яких поступово додаються нові мотиви. У такий спосіб відбувається тематичний перехід до побічної партії.

Однак у деяких випадках у сполучній партії з'являється нова тема, в образному плані контрастна головній партії і близька побічній (при цьому зберігається гармонійна нестійкість). Таку тему називають проміжною темою, тому що її модуляційний рух (обов'язкове для сполучної партії) завжди приводить до дійсній побічного.

Інші значення

Також сполучною партією іноді називають перехід від одного розділу до іншого у музичних формах різної побудови (наприклад, в рондо).

Джерела

• Юрій Юцевич. Музика: словник-довідник. — Тернопіль, 2003. — 404 с. — ISBN 966-7924-10-6. (html-пошук по словнику, djvu)
• Музыкальная энциклопедия : [в 6 т.] : [рос.] / гл. ред. Ю. В. Келдыш. — М. : Советская энциклопедия : Советский композитор, 1973—1982. — (Энциклопедии. Словари. Справочники). (рос.)
• Кюрегян Т. Форма в музыке XVII—XX веков. М., 1998. ISBN 5-89144-068-7
• Мазель Л. Строение музыкальных произведений. М.: «Музыка», 1979
• Холопова В. Формы музыкальных произведений. Санкт-Петербург, «Лань», 1999. ISBN 5-8114-0032-2