Сприйняття часу

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ілюзія замирання секундної стрілки годинника виникає при швидкому погляді на нього (хроностазис)

Сприйняття часу є предметом дослідження психології та нейронауки. Суб'єктивна оцінка людиною інтервалів часу варіюється в широких межах: так час, проведений стоянням у черзі сприймається довшим ніж проведений за цікавою і новою діяльністю. У сприйнятті часу виділяють темпоральні (часові) ілюзії, як-от ефект зупиненої стрілки годинника. Сприйняття часу вивчається експериментально, через дослідження нейронних механізмів роботи мозку, а також є предметом філософських спекуляцій.

Харектеристика[ред.ред. код]

За тривалий час дослідники накопичили ряд спостережень і закономірностей, які проливають світло на природу сприйняття часу людиною. Суб'єктивно час може тривати в кілька разів довше або коротше за об'єктивно виміряний. Відомим прикладом цього є «парадокс відпустки», який полягає в тому, що час добре проведеної відпустки пролітає для людини швидко, але у спогадах вона сприймається як довгий відрізок часу. Тому вчені говорять про окремий характер перспективного і ретроспективного сприйняття часу. Шлях, яким людина йде перший раз, сприймається довгим через велику кількість візуальної новизни. Натомість коли шлях уже запам'ятований, в пам'яті залишається мало нових деталей саме цієї подорожі. Це дає змогу припускати, що впливає саме фокусування уваги, коли людина помічає більше деталей. Мозок у свою чергу з об'єму цієї інформації намагається здогадатись, скільки часу минуло. Це дозволяє пояснити, чому для дітей час рухається повільніше, ніж для старших людей. Американський психолог Віль'ям Джеймс у 1890 р. писав, що «пришвидшена течія часу у дорослих пояснюється одноманітністю їх спогадів, а також спрощенням поглядів на прожите життя».

Фізіологічно, в мозку людини немає окремої системи, яка б відповідала за відмірювання часу. Роль мозочку пов'язують з відмірюванням часу в масштабі мілісекунд, а передньої лобної долі — секундних інтервалів.

Ефекти[ред.ред. код]

Хроностазис[ред.ред. код]

Хроностазис це часова ілюзія, коли момент появи чогось нового сприймається розтягнутим у часі. Наприклад після швидкої саккади очей на годинник з секундною стрілкою час її зупинки може сприйматися як значно більший за 1 секунду, тобто вона замирає[1]. Припускають, що це може бути пов'язаним з фокусуванням уваги. Хроностазис не обмежується візуальним сприйняттям.

Каппа-ефект[ред.ред. код]

Відноситься до сприйняття кількох послідовних стимулів. Сприйняття такої послідовності може мінятися як в більшу, так і у меншу сторону.

Вплив різних обставин[ред.ред. код]

Вплив емоційних станів[ред.ред. код]

Радість[ред.ред. код]

Радість може сповільнювати сприйняття часу, якщо супроводжується збільшенням фокусування уваги.

Страх[ред.ред. код]

Люди в екстремальних ситуаціях стверджують про своє сповільнення сприйняття під час їх, але це не підтверджується експериментальними даними. Таку ілюзію створює більший об'єм запам'ятованих деталей.

Депресія[ред.ред. код]

Люди, які перебувають у депресії, адекватніше сприймають течію часу. Дослідники назвали це «депресивним реалізмом»[2]. Згідно з іншою точкою зору, для людей в стані депресії час суб'єктивно тече повільніше.

Вік[ред.ред. код]

За даними психологів, су'єктивна течія часу має властивість прискорюватися в людей з віком. Тобто для дітей час тече значно повільніше.

Речовини[ред.ред. код]

Стимулятори викликають переоцінку тривалості часу, що минув, а депресанти і анестетики навпаки недооцінку.

Нейротрансміттери, такі як допамін і норадреналін, пов'язані з приємними переживаннями, прискорюють сприйняття часу[3].

Температура тіла[ред.ред. код]

В дослідженнях припускається, що сприйняття часу прискорюється зі збільшенням температури і сповільнюється зі зменшенням.

Перспективи нейронауки[ред.ред. код]

Перспективи філософії[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Yarrow K, Whiteley L, Rothwell JC, Haggard P (Feb 2006). Spatial consequences of bridging the saccadic gap. Vision Research 46 (4). с. 545–555. PMID 16005489. doi:10.1016/j.visres.2005.04.019. 
  2. Kornbrot DE, Msetfi RM, Grimwood MJ (21 August 2013). Time perception and depressive realism: judgment type, psychophysical functions and bias. PLOS ONE 8 (8). с. e71585. PMC 3749223. PMID 23990960. doi:10.1371/journal.pone.0071585. 
  3. Rammsayer, T. (1989). Is there a common dopaminergic basis of time perception and reaction time?. Neuropsychobiology 21. с. 37–42. PMID 2573003. 

Див. також[ред.ред. код]