Старченко Віталій Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Віталій Старченко
Народився 13 квітня 1947(1947-04-13) (77 років)
Дніпропетровськ,  УРСР, СРСР СРСР
Громадянство Україна Україна
Діяльність поет, мистецтвознавець
Alma mater Київський державний художній інститут
Членство Національна спілка художників України і Національна спілка письменників України
Нагороди Літературна премія імені Павла Тичини (2003)

Старченко Віталій Іванович (нар. 13 квітня 1947 року, Дніпропетровськ) — український поет і мистецтвознавець, член національних спілок художників і письменників України, лауреат премії Павла Тичини. Викладач Дніпровського національного університету.[1]

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 19 квітня 1947 року у місті Дніпропетровськ. У 1975 році завершив навчання у Київському державному художньому інституті. У 1990 році став членом національної спілки письменників України, а з 1996 року — член Національної спілки художників України.

Твори[ред. | ред. код]

  • «Коріння тиші» (Київ, 1988)
  • «Кроки до обрію» (Дніпропетровськ, 1990)
  • «Млин Ерота» (Дніпропетровськ, 1992)
  • «Віртуоз гравюри» (Дніпропетровськ, 1992)
  • «Пан–Україна: реалія самоствердження» (Київ, 1996)
  • «Ненаситець» (Дніпропетровськ, 1997)
  • «Жанровість петриківки» (Дніпропетровськ, 2000)
  • «Рай-поле: Фольклор і сучасна народна творчість Придніпров'я» (Дніпропетровськ, 2001)
  • «Глина для Бога» (Дніпропетровськ, 2002)
  • «Із циклу «Сонетарій майстрів» (Дніпропетровськ, 2004)
  • «Хроматичний квадрат» (Дніпропетровськ, 2005)
  • «Народне і наївне станкове малярство Надпоріжжя» (Дніпропетровськ, 2007)[1]
  • «Білобережжя» (Дніпропетровськ, 2010)

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]