Стафілін довгоопушений
| Стафілін довгоопушений | ||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||
| ||||||||||||||
| Staphylinus caesareus Cederhielm, 1798 | ||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||
|
Стафілін довгоопушений, або хижак золотистосмугий[1] (Staphylinus caesareus) — вид жуків родини жуків-хижаків (Staphylinidae).[2]
Поширення[ред. | ред. код]
Вид досить поширений в Європі, Північній Африці, на Близькому Сході та в Північній Америці. В гірських районах він звичний, але на рівнинах рідкісний. Присутній у фауні України[3].
Опис[ред. | ред. код]
Жук завдовжки до 25 мм. Тіло чорного кольору. Основа переднеспинки з жовтою облямівкою. Надкрила червонувато-коричневі, вкриті чорними волосками. Крила добре розвинені. Вусики, щелепи та лапки червонувато-коричневі. На голові є золотиті ворсинки. Всі тергіти черевця, крім останнього, мають по парі золотистих волосистих плям.
Біологія[ред. | ред. код]
Жук трапляється в лісах. Живе у підстилці, серед моху та на ґрунті у вологих відкритих ділянках. Активний у прохолодну погоду. Хижак, полює на комах та їхніх личинок. Спаровування відбувається у травні та червні, а личинки з'являються у серпні. У разі небезпеки жук розсуває щелепи і вигинає черевце вперед, щоб залякати ворога. Личинки так само хижі, як і дорослі комахи. Після третього линяння вони заляльковуються у ґрунті.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ О. Годлевська, І. Парнікоза, В. Різун, Г. Фесенко, Ю. Куцоконь, І. Загороднюк, М. Шевченко, Д. Іноземцева. Фауна України: охоронні категорії. Довідник / О. Годлевська, Г. Фесенко. — Київ, 2010. — С. 50. — ISBN 978-966-7830-13-5.
- ↑ Norman H. Joy, 1932 A Practical Handbook of British Beetles(англ.)
- ↑ Національна мережа інформації з біорізноманіття
|
Це незавершена стаття про жуків. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |