Степаненко Олександр Леонідович
| Степаненко Олександр Леонідович | |
|---|---|
 | |
| Народився |
9 листопада 1984 Дергачі, Харківська область, Українська РСР, СРСР |
| Помер | 29 грудня 2004 (20 років) |
| Країна |
 Україна |
| Діяльність | поет |
| Alma mater | ХНУ імені В. Н. Каразіна |
Олесь Степаненко (справжнє ім'я Степаненко Олександр Леонідович, народився 9 листопада 1984 у м. Дергачі Харківської області — помер 29 грудня 2004) — український поет.
Життєпис[ред. | ред. код]
Виховувався разом із молодшим братом Сергієм у дитячому будинку міста Дергачі. Після закриття дитячого будинку його усиновив Леонід Степаненко, який жив із старенькою мамою.
Після закінчення середньої школи в Дергачах (нині Дергачівський ліцей № 3)[1] навчався в Харківському національному університеті ім. В. Каразіна на факультеті журналістики. Водночас працював на цегельному заводі.
За переконаннями був українським націоналістом. В лютому 2002 невідомі завдали йому тяжкої черепно-мозкової травми, та кинули на морозі. Степаненко довго хворів, проте почав одужувати.
2004 року Олесю Степаненку неодноразово погрожували фізичною розправою за поширення української ідеї та участь у політичних акціях.[2] У ніч на 29 грудня 2004 він раптово зник. Батькові, який розшукував сина, міліція повідомила, що за нез'ясованих обставин Олесь Степаненко загинув під колесами швидкого потяга. Член ВО «Тризуб» Анатолій Грицаєнко вважає, що Степаненка кинули під потяг, і його загибель не є випадковою.[2]
Творчість[ред. | ред. код]
В 1998 році в 13-річному віці написав вірш «9 травня» до річниці народження Тараса Шевченка,[3] а до Дня незалежності написав вірш «Дві мови».
Вірш О. Степаненка «Могильний спокій» надрукований в газеті «Хата» № 1(73) за січень 2002 року (стор.3).
В лікарні написав «Останній вірш».
При житті була видана збірка віршів 15-річного Олеся Степаненка «Тополю рубають»:
- Тополю рубають: поезії / О. Л. Степаненко. — Харків: Обласне об'єднання Всеукраїнського товариства «Просвіта» ім. Т.Шевченка, 1999. — 48 с. — ISBN 966-7409-01-5
Після смерті поета зусиллями родини й коштом української діаспори в США і Канаді вийшла книга віршів «Свічечка», в яку увійшли 67 його віршів:
- Свічечка: Вірші / Степаненко O.Л. — Харків: Крок, 2006. — 76 с. ISBN 966-652-093-1
Увічнення пам'яті[ред. | ред. код]
23 квітня 2009 у місті Лозова Харківської області відбувся Поетичний форум, перша частина якого була присвячена творчості загиблого слобожанського поета Олеся Степаненка.[4]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Зіркові випускники. Комунальний заклад "Дергачівський ліцей № 3" Дергачівської міської ради Харківської області. Процитовано 9 березня 2023.
- ↑ а б Жанна Титаренко (9 березня 2011). Відомості про вбитого шовіністами поета Олександра Степаненка. Справжня Варта. Процитовано 9 березня 2023.
- ↑ Поет-пророк. Громадянське об'єднання «Громадська організація «АЛЬТЕРНАТИВА». 23 травня 2015. Процитовано 9 березня 2023.
- ↑ В'ячеслав Труш. Нарис про поетичний форум у Лозовій 23.04.2009. Процитовано 9 березня 2023.
Посилання[ред. | ред. код]
- Ганна Черкаська. Олесь Степаненко -. UAHistory. Процитовано 9 березня 2023.
- Олесь Степаненко. Весела Абетка. Читанка. Процитовано 9 березня 2023.
- https://www.facebook.com/uaxatarudakov/posts/pfbid02ieWnBiskXrkULbM1ZxmmQHJzqCcYo19Uwog2grAJ496CU921VDD6Zk9osErYU2N3l?notif_id=1678586768891144¬if_t=feedback_reaction_generic&ref=notif
Література[ред. | ред. код]
- Стаття Івана Складаного в газеті «Освіта України» № 71 за 2005 р.
- Звернення Народного депутата України Михайла Косіва від 15 липня 2005 р. до Дергачівського міського голови.
|
Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |