Стефан Хвін

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Стефан Хвін
Stefan Chwin
Кристина і Стефан Хвін
Кристина і Стефан Хвін
Псевдоніми, криптоніми Max Lars
Дата народження 11 квітня 1949 р
Місце народження Ґданськ, Польща
Національність поляк
Громадянство Польща Польща
Alma mater Гданський університет
Мова творів польська мова
Рід діяльності письменник
Жанр проза
Нагороди Samuel-Bogumil-Linde prize[d] і Kościelski Award[d]
Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Стефан Хвін (пол. Stefan Chwin; псевд. Макс Ларс, нар. 11 квітня 1949 р. у Ґданську) — письменник, літературний критик, есеїст, історик літератури, графік. Професор Ґданського університету.

Твори[ред.ред. код]

  • Bez autorytetu (szkice) (1981)
  • Ludzie-skorpiony (під псевд. «Max Lars», 1984)
  • Dzieci — tom I i II z serii «Transgresje» (разом з Марією Яніон, 1988)
  • Człowiek-Litera (під псевд. «Max Lars», 1989)
  • Romantyczna przestrzeń wyobraźni (1989)
  • Krótka historia pewnego żartu (1991)
  • Literatura i zdrada (1993)
  • Hanemann (1995)
  • Esther (1999)
  • Złoty pelikan (2003)
  • Kartki z dziennika (2004)
  • Żona prezydenta (2005)
  • Dolina Radości (2006)
  • Dziennik dla dorosłych (2008)
  • Samobójstwo jako doświadczenie wyobraźni (2010)
  • Panna Ferbelin (2011)
  • Miłość we Wrocławiu (у співав. 2011)
  • Miłosz. Gdańsk i okolice. Relacje. Dokumenty. Głosy (за ред. Кристини Хвін та Стефана Хвіна, 2012)
  • Miłosz. Interpretacje i świadectwa (2012)
  • Samobójstwo i grzech istnienia (2013)

Нагороди[ред.ред. код]

Премія Фундації ім. Косцєльських (1983) за книжку «Без авторитету». Премія Paszport Polityki (1995) за роман «Ганеман». Лауреат премії Андреаса Ґрифіуса (Німеччина, 1999). Літературна премія м. Ґдиня (2010) за книжку «Самогубство як досвід уяви».

Переклади українською[ред.ред. код]

  • Хвін С. Ганеман (Фраґменти роману) // Потяг 76. Потяг до Польщі. Центральноєвропейський часопис. — Чернівці: Книги – XXI, 2006. — С. 100–114 [1] Переклад Ігоря Пізнюка
  • Хвін С. Ганеман: Роман — К.: Аграр Медіа Груп, 2010. — 194 с. Переклад Ігоря Пізнюка