Столипінський циркуляр

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Столипінський циркуляр — розпорядження губернаторам, підписане міністром внутрішніх справ Російської імперії П.Столипіним 20 січня 1910, з вимогою припинити реєстрацію «інородчеських», зокрема, й українських, національних культурно-просвітницьких товариств як таких, що «мають на меті об'єднання інородчеських елементів на ґрунті виключно національних інтересів», а тому становлять, на думку міністра, загрозу громадському спокою та безпеці.

Зміст[ред. | ред. код]

Відповідно до циркуляра — вирішувалося питання про діяльність уже існуючих товариств, частина яких, зокрема й Київське товариство «Просвіта» імені Тараса Шевченка, були закриті.

Історія[ред. | ред. код]

Підставою для появи циркуляра була складена у грудні 1909 С.Щоголевим за участю діячів «Клуба русских националистов города Киева» (див. Киевский клуб прогрессивных русских националистов) та відвезена в січні 1910 в Санкт-Петербург київським губернатором О.Гірсом доповідна записка «О польских и малорусских просветительных обществах».

Наслідки[ред. | ред. код]

Попри катастрофічні наслідки для українських товариств цей циркуляр був першим у новітній історії фактом офіційного визнання з боку вищих посадових осіб Російської імперії окремішності української нації від російської.

Оскільки циркуляр спростовував офіційну загальноросійську доктрину, незабаром і сам П.Столипін змушений був визнати помилковість зарахування українців до «інородців».

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела та література[ред. | ред. код]