Судновий журнал

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Журнал обліку та схеми. «Grand Turk»[en], репліка тримачтового фрегата 6-ї ставки з часів Гораціо Нельсона.

Судновий журнал (також вахтовий журнал чи шканечний журнал) — термін, який використовується для позначення "вахтового", "єдиного вахтового" і "суднового журналу"[1][2], один з основних суднових документів[3].

У судновому журналі фіксуються: список команди, дата прибуття в порт і відплиття з порту, глибина води в порту і при виході в море, швидкість, курс, сила вітру під час рейсу, прізвища вахтових екіпажу і вахтових штурманів, їх докладну доповідь про всі події, що відбулися за час здійснення рейсу.

При інцидентах на море, наприклад, зіткненнях або корабельні аварії, судновий журнал є основним документом, записи якого мають юридичну силу при судових розглядах.

У торговельній практиці судновий журнал використовується як доказ винності або невинності перевізника при виникненні спорів з пошкодження, або загибелі всього вантажу, або його частини.

Див. також[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Л. В. Беловінскій . Вахтовий журнал // Ілюстрований енциклопедичний історико-побутової словник російського народу. XVIII - початок XIX в. / Під ред. Н. Єрьомін . - М. : Ексмо, 2007. - С. 76. - 784 с .: - мул. с. - 5 000 прим.  - ISBN 978-5-699-24458-4 .

Примітки[ред. | ред. код]