Сібуя Тейске

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сібуя Тейске
яп. 渋谷定輔
Народився12 жовтня 1905(1905-10-12)
село Мінамата, тепер в межах міста Фудзімі префектури Саймата, Японія
Помер3 січня 1989(1989-01-03) (83 роки)
Японія
ГромадянствоЯпонія Японія
Діяльністьпоет, громадський діяч
У шлюбі зShibuya Reikod

Сібуя Тейске (яп. 渋谷定輔 (しぶや ていすけ), 12 жовтня 1905(19051012) — 3 січня 1989) — японський поет і громадський діяч.

Біографія

[ред. | ред. код]

Сібуя Тейске народився 12 жовтня 1905 року у селі Мінамата, розташованому на сході острова Хонсю.

Творчість

[ред. | ред. код]

Основна тема творів Т. Сібуя — доля бідного селянства.

Ще у 1920-і роки зацікавився творчістю Т. Шевченка. Життя українського поета і його творчість справили на Т. Сібуя глибоке враження. Його збірка «Голос полів» («Нора-ні сакебу». Токіо, 1926) вийшла з присвятою Шевченкові. В новому, доповненому виданні її («Голос полів» («Тейхон. Нора-ні сакебу». Токіо, 1964)) він вмістив вірш, присвячений українському поетові. Разом з С. Комацу, Т. Кіносіта, Х. Тадзава і Т. Мураї брав участь у виданні першої в Японії збірки творів Шевченка «Як умру…» (わたしが死んだら―シェフチェンコ詩集 (1964年), Токіо, 1964), куди ввійшло 26 перекладів, зроблених цими перекладачами. Т. Сібуя було здійснено загальну редакцію всієї книжки й післямови до неї, крім того, йому належить поетична обробка «Заповіту», «Думки» («Вітре буйний, вітре буйний!») та поем «Наймичка» і «Сон» («У всякого своя доля»). Т. Сібуя написав статті «Шевченко — селянський поет-демократ» у журналі «Сін ніхон бунгаку» («Нова японська література», 1961, № 3) та «Чую пісні України» в газеті «Літературна Україна» (1965, 9.III).

Література

[ред. | ред. код]
  • Сібуя Тейске. // Шевченківський словник. У двох томах. — К., 1978. — Т. 2.
  • Мура І. Т. Відлуння Фудзіями: (Нотатки про популяризатора творчості Т. Г. Шевченка в Японії поета Сібуя Тейске) / І. Мура // Дніпро. — 1989. — № 3. — С. 102—104.
  • Сібуя Тейсуке // Шевченківська енциклопедія : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — Т. 5 : Пе—С. — С. 778-779.

Виноски

[ред. | ред. код]