Сіді Мохамед Улд Бубакар

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сіді Мохамед Улд Бубакар
Народився 31 травня 1957(1957-05-31)[1] (66 років)
Атар, Мавританія
Країна  Мавританія
Діяльність дипломат, економіст, політик
Alma mater Орлеанський університет
Науковий керівник François-Paul Blancd[2]
Знання мов французька[3]
Посада ambassador of Mauritania to Franced і Prime Minister of Mauritaniad
Партія Республіканська партія за демократію і оновленняd

Сіді Мохамед Улд Бубакар (31 травня 1957) — мавританський політик[4], який був прем'єр-міністром Мавританії (1992—1996) та (2005—2007).

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився в Атарі в 1957 році, Бубакар став регіональним скарбником у Нуадібу в квітні 1983 року, а потім технічним радником міністра фінансів і торгівлі в листопаді 1983 року. У березні 1984 року він став генеральним скарбником Мавританії. Згодом, за часів правління Маауя ульд Сіді Агмед Тая, він став директором з нагляду за громадськими установами у 1985 році, директором бюджету в 1986 році та генеральним контролером фінансів у 1987 році. Він став директором плану в грудні 1987 року, потім директор Казначейства та державних рахунків у квітні 1988 року[4].

Бубакар став міністром фінансів у жовтні 1990 року і був призначений прем'єр-міністром 18 квітня 1992 року[5]. Обіймав посаду, поки Тая не був звільнений 2 січня 1996 року[5][6] . 6 січня 1996 року обраний генеральним секретарем провладної партії Демократична та соціальна республіканська партія (ПРДС)[5]. Він став директором кабінету президента у 2001 році[4] та послом Мавританії у Франції у 2004 році[4][7]. Після військового перевороту проти Таї 3 серпня 2005 року він повернувся до країни з Франції 6 серпня і був призначений прем'єр-міністром 7 серпня полковником Елі Оулд Мохамедом Валлом, головою Військової ради з питань справедливості та демократії. Призначення Бубакара відбулося незабаром після відставки Оульда М'Барека, останнього прем'єр-міністра Таї перед його відхиленням. Бубакар є членом Республіканської партії демократії та оновлення, партії-правонаступниці ПРДС.

Як і члени Військової ради з питань справедливості та демократії, Бубакару не було дозволено балотуватися в президенти на президентських виборах у березні 2007 року[8]. Після виборів та підтвердження результатів Конституційною радою Бубакар подав свою відставку у Валль 31 березня; його попросили залишитися на посаді на посаді доглядача до присяги нового президента Сіді Оульда Чейха Абдаллахі 19 квітня[9][10], після чого Абдаллахі призначив Зейн Оульда Зейдана прем'єр-міністром 20 квітня[11].

Він був кандидатом у президенти на виборах у червні 2019 року[12] . 22 червня 2019 року він набрав 17,87 % виборчих голосів за Мохамеда Оульда Газуані (52,01 %) та Бірама Дая Абейда (18,58) на виборах[13].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. http://countrylicious.com/mauritania/famous-people
  2. https://www.theses.fr/2005PERP0879
  3. Identifiants et RéférentielsABES, 2011.
  4. а б в г Profile, Agence Mauritanienne d'Information.
  5. а б в Chronology of events in Mauritania. Архів оригіналу за 4 березня 2009. Процитовано 8 квітня 2020.
  6. "Mauritanian prime minister fired by president", CNN, January 3, 1996.
  7. "Mauritania names new prime minister" [Архівовано 2006-10-09 у Wayback Machine.], Al Jazeera, August 10, 2005.
  8. "Military rulers unveil new Mauritanian cabinet" [Архівовано 2006-10-20 у Wayback Machine.], Middle East Online, August 10, 2005.
  9. "Mauritanian Premier resigns"[недоступне посилання], African Press Agency, April 1, 2007.
  10. "Mauritanian PM tenders resignation", Xinhua (People's Daily Online), April 1, 2007.
  11. "Mauritanie: Zeine Ould Zeidane nommé Premier ministre", AFP, April 20, 2007.
  12. Mauritania on the eve of the presidential election. www.frstrategie.org. Архів оригіналу за 30 червня 2019. Процитовано 8 квітня 2020.
  13. ‘Historic’ Mauritanian elections contested by opposition | Lamine Ghanmi. AW.