Шан Тан

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Тан (ван Інь))
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Шан Тан
Імператор Китаю
1675 — 1646 до н. е.
Попередник: Цзє-ван
Наступник: Да Дін
 
Народження: 1675 до н. е.
Китай
Смерть: 1587 до н. е.
невідомо
Рід: Династія Шан
Батько: Zhu Kuid
Мати: Фудуd
Діти: Да Дін, Бу Бін і Zhong Rend

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Тан (кит. трад.: ; помер 1646 до н. е.) — засновник і перший правитель Китаю з династії Шан. Він здолав Цзє, отсаннього правителя з династії Ся.

Правління[ред. | ред. код]

Тан правив державою Шан, одним з багатьох володінь під сюзеренітетом династії Ся, впродовж 17 років. За часів правління Цзє, Шан набирав могутності, поступово завойовуючи володіння інших васалів Ся. Він зумів підкорити близько 40 менших володінь[1]. Тан закликав своїх підданих до повалення влади Ся, зазначаючи, що навіть генерали Цзє відмовляються виконувати його накази[1].

У 15-й рік правління Цзє Тан виступив на столицю Ся[2][3]. За два роки Тан відрядив свого міністра Ї-їня до двору Цзє. Ї пробув у столиці Ся близько трьох років, перш ніж повернутись у Шан[2][3].

Тим часом могутність Шан продовжувала зростати. В 26-й рік правління Цзє Тан захопив місто Вен. В той же час володіння Шан зазнавали нападів з боку своїх сусідів[4], тому Тан був змушений вести боротьбу на кілька фронтів[2][3]. Втім невдовзі армія Шан завдала нищівної поразки війську Ся, в результаті чого на зміну володарювання однієї династії прийшла інша на чолі з Шан Таном.

Часи правління Тана вважаються гарним періодом китайської історії. Новий володар знизив податки та зменшив армію. Його влада сягнула берегів Жовтої річки, новою столицею держави стало місто Аньян.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б 王恆偉. (2005) (2006) 中國歷史講堂 #1 遠古至春秋. 中華書局. ISBN 962-8885-24-3. p 30
  2. а б в Бамбукові аннали. Ся
  3. а б в Virginia.edu contents of Bamboo annal. Архів оригіналу за 3 березня 2016. Процитовано 11 квітня 2022.
  4. 高明士, 国真梁. [2007] (2007). 中國通史. 五南圖書出版股份有限公司. ISBN 957-11-4312-X, 9789571143125. p. 46