Тарасов Станіслав Васильович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Тарасов Станіслав Васильович
Тарасов Станислав Васильевич
Ім'я при народженні Тарасов Станіслав Васильович
Народився 18 березня 1937(1937-03-18)
Васількі, нині Лихославльський район, Тверська область
Помер 23 травня 2018(2018-05-23) (81 рік)
там же
Громадянство СРСР СРСРРосія Росія
Національність Тверський карел
Діяльність поет, мисливець
Мова творів карельська, російська
Magnum opus Oma randa

Станіслав Васильович Тарасов (нар. 18 березня 1937 — пом. 23 травня 2018) — карельський поет, мисливець.

Біографія[ред. | ред. код]

Станіслав Васильович Тарасов народився 18 березня 1937 року в селі Васількі, нині Лихославльского району Тверської області, в сім'ї учителя. Карел. Вірші почав складати ще в шкільні роки. Закінчивши вісім класів, поступив в школу сільських механізаторів. По комсомольській путівці поїхав на цілину в Павлодарську область. Повернувшись на батьківщину, працював водієм і одночасно — художнім керівником сільського будинку культури. Пізніше закінчив Сходненский хутрово-хутряний технікум і став мисливствознавством Лихославльского району.

Тарасов складав вірші на карельській (тверський говір) і російській мовах. Його віршам властиві ліризм, тонке почуття гумору і самоіронія. Головні теми творчості поета — кохання, життя на селі, а також роздуми про ряд сучасних проблем (наприклад, збереження національної ідентичності тверських карел). Свої вірші поет читав професорам університетів Фінляндії і Карелії, фінським студентам-філологам, а також односельцям.

Станіслав Васильович Тарасов публікувався в газетах «Сільське життя», «Правда», журналі «Росіяни», місцевих періодичних виданнях («Наше життя», «Тверське життя»), літературному альманаху «Твер-96», газеті «Карельське слово». У 1998 і 2008 роках за сприяння Тверської регіональної національно-культурної автономії тверських карел вийшли дві збірки віршів Тарасова, обоє під назвою «Рідний край» (карел. Oma Randa). Також його вірші увійшли до збірки «Альтанка: Поети Лихославлю».

У лютому 1999 року розповідь Станіслава Тарасова «Сльози» (карел. Küünelet) зайняла перше місце в конкурсі на кращу розповідь, написану на карельській мові. Героїня розповіді — карельська жінка, що доглядала за покаліченим у боях чоловіком до кінця його життя.

У 1999 році Станіслав Васильович взяв участь в поетичному конкурсі пам'яті поета Володимира Соколова, проведеному районною газетою «Наше життя».

В останні роки життя поет мешкав в рідних Васільках. Він добився відновлення васильківської каплиці святого великомученика Власия, зруйнованої в 1960-і роки[1].

Джерела[ред. | ред. код]

  1. Галина Кисельова: Поет з Васільків // Тверські відомості, 15.09.2008 (рос.)

Посилання[ред. | ред. код]