Таупо (вулкан)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Вулкан, озеро і кальдера розташовані у вулканічній зоні Таупо

Таупо — вулкан на Північному острові, Нова Зеландія. Його кальдера заповнена однойменним озером. Є частиною вулканічної зони Таупо, області вулканічної активності, яка простягається від Руапеху на півдні, через регіони Таупо і Роторуа, Уайт-Айленд до бухти Пленті.

Таупо почав вивергатися близько 300 000 років тому (експлозивні виверження почалися 65 Кілороків тому), але провідні виверження, які досі впливають на навколишній ландшафт, є виверження Оруануї, яке сталося близько 26,500 Кілороків тому і утворило сучасну кальдеру, і виверження Хатепе, близько 1800 років тому. Проте виверження відбуваються, в середньому, що тисячоріччя[1][2][3]

Вулкан Таупо вивергає ріоліт — в'язку магму, з високим вмістом кремнезему.

Виверження Оруануї відбулося 26,5 Кілороків тому, стало найбільшим вулканічним виверженням в світі за останні 70 Кілороків і досягло 8 балів за шкалою VEI. Виверження сталося в пізньому плейстоцені і відрізнялося величезним обсягом вулканічних викидів. За оцінками вчених, було викинути близько 430 км³ пірокластичного матеріалу, 320 км³ ігнімбритів і 420 км³ первинного внутрикальдерного матеріалу, обсяг якого еквівалентний 530 км³ магми . На основі аналізу вулканічного матеріалу дослідники розділили виверження Оруануї на десять етапів.

Перші ігнімбритові виверження відбулися північніше, ніж Таупо. Два з них були надвиверженнями і сталися близько 1,25 і 1,0 мільйона років тому, утворивши ігнімбрітовий покрив, який покривав Північний острів з Окленда до Нейпіру. Під час ранніх фаз виверження почалося формування гігантської кальдери, розширення якої завершилося на останньому етапі. В даний час кальдера частково заповнена озером Таупо.

Близько 180 року по Р. Х. відбулося останнє значне виверження (7 балів за шкалою VEI)[4], , що отримало на честь родовищ плініанської пемзи назва виверження Хатепе. Було викинуто близько 120 км³ матеріалу, з яких 30 км³ викинути протягом декількох хвилин. Вважається, що висота еруптивної колони досягла 50 км у висоту, що вдвічі вище, ніж колона від виверження вулкана Сент-Хеленс у 1980. Все це робить виверження одним з найсильніших за останні 5000 років, порівнянним за потужністю з виверженням вулкана Пектусан (близько 1000 року по Р. Х..) і Тамбора (1815). Виверження мало не настільки сильний вплив на північну півкулю, проте римські і китайські джерела зареєстрували явище «червоного неба»[5].

Примітки[ред.ред. код]

  1. A continent on the move: New Zealand geoscience into the 21st century. Graham, Ian J. et al.; The Geological Society of New Zealand in association with GNS Science, 2008. ISBN 978-1-877480-00-3. page 66, 168.
  2. «Taupo the volcano» (a single sheet pamphlet), C.J.N. Wilson and B.F. Houghton, Institute of Geological & Nuclear Sciences, c2004.
  3. Information from GNS Science on the Taupo Volcano
  4. «Taupo - Eruptive History». Global Volcanism Program. Смитсоновский институт. Архів оригіналу за 2012-07-11. Процитовано 2008-03-16. 
  5. Wilson, C. J. N.; Ambraseys, N. N.; Bradley, J.; Walker, G. P. L. (1980). «Новая дата извержения Таупо, Новая Зеландия». Nature 288 (5788). с. 252–253. doi:10.1038/288252a0. 

Ресурси Інтернету[ред.ред. код]

Координати: 38°48′20″ пд. ш. 175°54′03″ сх. д. / 38.80556° пд. ш. 175.90083° сх. д. / -38.80556; 175.90083