Таупо (вулкан)
Таупо — вулкан на Північному острові, Нова Зеландія. Його кальдера заповнена однойменним озером. Є частиною вулканічної зони Таупо, області вулканічної активності, яка простягається від Руапеху на півдні, через регіони Таупо і Роторуа, Вайт-Айленд до бухти Пленті.
Таупо почав вивергатися близько 300 000 років тому (експлозивні виверження почалися 65 000 років тому), але провідні виверження, які досі впливають на навколишній ландшафт, є виверження Оруануї, яке сталося близько 26 500 років тому і утворило сучасну кальдеру, і виверження Хатепе, близько 1 800 років тому. Виверження вулкана відбуваються, в середньому, щотисячоріччя[1][2][3]
Вулкан Таупо вивергає ріоліт — в'язку магму, з високим вмістом кремнезему.
Виверження Оруануї відбулося 26 500 років тому, стало найбільшим вулканічним виверженням в світі за останні 70 000 років і досягло 8 балів за шкалою VEI. Виверження сталося в пізньому плейстоцені і відрізнялося величезним обсягом вулканічних викидів. За оцінками вчених, було викинути близько 430 км³ пірокластичного матеріалу, 320 км³ ігнімбритів і 420 км³ первинного внутрікальдерного матеріалу, обсяг якого еквівалентний 530 км³ магми. На основі аналізу вулканічного матеріалу дослідники розділили виверження Оруануї на десять етапів.
Перші ігнімбритові виверження відбулися північніше, ніж Таупо. Два з них були надвиверженнями і сталися близько 1,25 і 1,0 мільйона років тому, утворивши ігнімбрітовий покрив, який покривав Північний острів з Окленда до Нейпіру. Під час ранніх фаз виверження почалося формування гігантської кальдери, розширення якої завершилося на останньому етапі. В даний час кальдера частково заповнена озером Таупо.
Близько 180 року н. е. відбулося останнє значне виверження (7 балів за шкалою VEI)[4], що отримало на честь родовищ плініанської пемзи назву виверження Хатепе. Було викинуто близько 120 км³ матеріалу, з яких 30 км³ викинуто протягом декількох хвилин. Вважається, що висота еруптивної колони досягла 50 км у висоту, що вдвічі вище, ніж колона від виверження вулкана Сент-Хеленс у 1980. Все це робить виверження одним з найсильніших за останні 5000 років, порівнянним за потужністю з виверженням вулкана Пектусан (близько 1000 року н. е.) і Тамбора (1815). Виверження мало не настільки сильний вплив на північну півкулю, проте римські і китайські джерела зареєстрували явище «червоного неба»[5].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ A continent on the move: New Zealand geoscience into the 21st century. Graham, Ian J. et al.; The Geological Society of New Zealand in association with GNS Science, 2008. ISBN 978-1-877480-00-3. page 66, 168.
- ↑ «Taupo the volcano» (a single sheet pamphlet), C.J.N. Wilson and B.F. Houghton, Institute of Geological & Nuclear Sciences, c2004.
- ↑ Information from GNS Science on the Taupo Volcano. Архів оригіналу за 5 лютого 2018. Процитовано 18 липня 2013.
- ↑ Taupo - Eruptive History. Global Volcanism Program. Смітсонівський інститут. Архів оригіналу за 11 липня 2012. Процитовано 16 березня 2008.
- ↑ Wilson, C. J. N.; Ambraseys, N. N.; Bradley, J.; Walker, G. P. L. (1980). Новая дата извержения Таупо, Новая Зеландия. Nature. 288 (5788): 252—253. doi:10.1038/288252a0.
Посилання[ред. | ред. код]
- Lake-floor relief map, from Rowe, Dave; James, Gavin; Macaulay, Gavin; Shankar, Ude (October 2002). High-tech tools for tackling fisheries problems in lakes. Water & Atmosphere. NIWA. 10 (3): 24—25. Архів оригіналу за 2 травня 2008. Процитовано 16 березня 2008. The main eruption vents are marked by submarine peaks on the far side of Lake Taupo.
