Теудеберт (герцог Баварії)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Теодеберт
Народився бл. 685
Помер 719/725
Зальцбург
Країна Німеччина
Національність бавари
Діяльність аристократ
Знання мов німецька
Титул герцог Баварії
Термін 716719/725 роки
Попередник Теодон II
Наступник Грімоальд II
Хугберт
Конфесія католицтво
Рід Агілольфінги
Батько Теодон II
Мати Фолайд
Брати, сестри Теудебальд, Грімоальд II і Тассілон II
У шлюбі з Регінтруда
Діти 1 син

Теудеберт або Теодеберт (*Theodebert, Theudebert, бл. 685  —719/725) — герцог Баварії у 716719/725 роках.

Життєпис[ред. | ред. код]

Молоді роки[ред. | ред. код]

Походив з роду Агілольфінгів. Був старшим сином Теодона II, герцога Баварії, та Фолхайд. Народився близько 685 року. Замолоду став залучатися до політичних справ.

У 702 році Теудеберт отримав в управління місто Зальцбург і його околиці. Тут він сприяв місіонеру Руперту в християнізації місцевого населення, засновувавши разом з ним церкву святого Петра в Зальцбурзі і Ноннберзьке абатство. Втім у Теудеберта відбувалися конфлікти з Рупертом, тому батькові доводилося виступати посередником в сварках Теудеберта з місіонером.

У 711 або 712 році важко хворий Теодон II зробив Теудеберта своїм свіволодарем. З цього часу до смерті батька резиденція Теудебертом, можливо, була перенесена до Раніборни (сучасне м. Регенсбург).

Незабаром після цього Теудеберт очолив баварське військо, що рушило разом з лангобардцями-вигнанцями під орудою Анспранда. В результаті військової кампанії, перебіг якої достеменно невідомий, Аріперт II, король лангобардів, який зазнав поразки та потонув в річці Тічино, намагаючись втекти до своїх союзників франків. Вже березні 712 року Теудеберт допоміг Анспранду посісти трон Лангобардського королівства.

Для зміцнення союзу з лангобардами, було укладено шлюбний договір між Лютпрандом, новим королем лангобардів. Дружиною його можливо була донька Теудеберта.

715 року після розділу баварських володінь Теодона II Теудеберт зберіг за собою Зальцбург з навколишніми землями.

Герцог[ред. | ред. код]

Після смерті батька отримує титул герцога, проте розподіл Баварії зберігся до самої смерті Теудеберта. Втім невдовзі вступив у конфлікт з братами. Можливо, на цей час припадає свідоцтво Павла Диякона про завоювання лангобардським королем Лютпрандом на початку свого правління «багатьох укріплених міст Баварії». Ймовірно, що король лангобардів міг втрутитися в конфлікт між своїми баварськими родичами, і, напевне, підтримав в ньому Теудеберта. Точно невідомо, чи були пов'язані з цими міжусобицями смерті двох братів Теудебертом, Теудебальда і Тассілона II. Вони обидва померли близько 719 року, після чого їх володіння були розділені між Теудебертом і Грімоальдом II.

Продовжив політику щодо підтримки християнської церкви. Збереглася хартія, в якій Теудеберт та його дружина надали Ноннберзькому абатству в дар одне зі своїх володінь. В «Житії Руперта» також згадується про багаті пожертвування, передані Теудебертом церкві Святого Петра в Зальцбурзі.

Дата смерті Теудебертом невідома. За одними припущеннями, він помер незабаром після смерті Теудебальда і Тассілона II, за іншими — трохи пізніше, вже в першій половині 720-х років. Володіння Теудебертом успадкував його син Хугберт.

Родина[ред. | ред. код]

Першою дружиною ймовірно була Імма, донька герцога Алеманії. Дітьми були донька Алдеґунда та Сванавальда. Остання була дружиною Карла Мартелла. Втім за іншими версіями вони були доньками Тассілона II.

У низці хронік дружиною Теудеберта названа Регінтруда. Деякі джерела згадують про неї як про доньку короля франків — Дагоберта I або Хільдеберта III. Однак походження Регінтруди з династії Меровінгів малоймовірно. Швидше за все, її батьком був граф палацу Гугоберт, а матір'ю — Ірміна Еранська.

Діти:

  • Хугберт (д/н—737), герцог Баварії у 725—737 роках

Джерела[ред. | ред. код]

  • Wolfram Herwig: Österreichische Geschichte. Bd. Grenzen und Räume 378—907. Ueberreuter, Viena 1995, S. 81 ff., ISBN 3-8000-3971-0
  • Wilhelm Störmer: Die Baiuwaren. Von der Völkerwanderung bis Tassilo III. 2. Auflage. Beck, München 2007, ISBN 978-3-406-47981-6.